Юлія Бонд - Я теж її кохаю, Юлія Бонд

Розділ 5

Юля

Скидаю на підлогу пальто. Знімаю з голови хіджаб і копиця густого волосся віялом розсипається по плечах.

Не відводячи погляду від серйозного обличчя Єгора, продовжую роздягатися.

Він дивиться на мене вичікувально, злегка підтискаючи свої губи. Його блакитні очі стежать за кожним моїм рухом – помахом руки, плечем, яке смикнулось, і навіть першою невдалою спроби розстебнути блискавку збоку на сукні.

Тяжко дихаю, ніби зараз не роздягаюся перед колись коханим чоловіком, а тікаю від лиходія. Серце болісно гуркотить у грудях, відбиваючи свій ритм десь у районі горла.

Я вже сто разів встигла пошкодувати, що погодилася на цю авантюру, а тому з побоюванням поглядаю на двері.

Ще можна піти, ні?

Не йду. Звідкись з'являються сили витримати цю ганьбу. Єгор хотів, щоб я прийшла й ось я тут. Подивимося, наскільки далеко він готовий зайти.

Як далеко я готова зайти?

Не знаю.

Але я давно не відчувала таких емоцій. У моїй крові стільки адреналіну, що, напевно, його вистачило б і на більш божевільний вчинок, ніж той, що роблю зараз.

Залишившись в одній спідній білизні та гарних панчохах, зволікаю хвилину. Єгор досі нічого мені сказав, крім одного-єдиного слова "Роздягайся". І я майже роздяглася. Тканина на моєму ліфчику, як і трусиках, тонка, напівпрозора. Він вже бачить мене наскрізь.

Жадібно ковтнувши повітря ротом, насмілююся розстебнути гачки на ліфчику і кинути білизну на підлогу. Розправивши плечі, фокусую погляд на примружених очах Єгора. Не можу збагнути, про що він думає. Чому мовчить?

Переступаю через купу одягу біля ніг та йду до нього.

Крок за кроком.

Дедалі ближче. І ближче.

– Ти змінилася, – каже він, обхоплюючи моє підборіддя двома пальцями і смикаючи його вгору, щоб я відірвала погляд від підлоги.

– Ти теж, – шепочу пересохлими губами.

Єгор відпускає моє підборіддя. Збирає волосся на потилиці і перекидає їх на одне плече.

Я вся тремчу, коли він до мене доторкається. Шкіра болісно озивається на контакт з Єгором і тільки одному богові відомо, звідки береться у мене стільки витримки.

Мені не соромно, ні.

Але боляче!

Тому що на підкірці зберігається дуже багато добрих спогадів, які викликають у мене когнітивний дисонанс. Цей Єгор відрізняється від МОГО. Тому що МІЙ мене кохав і бачив у мені богиню.

А цей просто хоче, мабуть.

Єгор схиляється над моєю головою. Ніздрями втягує запах волосся та я ще більше починаю тремтіти, передчуваючи, що буде потім. Я хочу цього і боюсь одночасно!

Його рука опускається на мій поперек і повільно повзе до сідниць. Пірнає під тонке мереживо білизни. І я тихо зітхаю, коли його пальці стискають шкіру.

Одна мить. І наші губи зустрічаються. Не стикаються, ні. А саме вбиваються наче, як у труну вбивають цвяхи.

Підхопивши мене під сідницями, Єгор відриває моє тіло від підлоги. Я тулюся до нього, міцно обіймаючи руками за плечі та обхопивши ногами за торс. МІЙ! Нехай на одну ніч, на одну годину – не має значення. Я нарешті можу відчути себе реальною, тому що останні десять років мого життя нагадують перегляд фільму, де я спостерігаю за собою збоку. Там – не я!

Справжня я – зараз із Єгором. Цілує його з усією пристрастю і поспіхом розстібає кожен ґудзик на сорочці.

Спина торкається прохолодного атласу на ліжку. Єгор ненадовго відволікається, щоб зняти з себе залишки одягу і дістати з тумбочки невеликий квадратик фольги.

Я дивлюся на нього оголеного, затримавши подих. Гаряча хвиля бажання стікає по моєму тілу як желе.

Ще трохи.

Зовсім трошки.

І це стане нашим новим початком!

Або ж нарешті поставить жирну крапку в історії, довжиною більше, аніж у десять років.

_____________________________________________________

Дівчатка, у мене є чудовий буктрейлер до цієї книги, але він на російській мові, адже був зроблений ще торік. Але якщо ви все ж таки хочете побачите це відео, то напишіть у коментарі "+".

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍