Світлана Литвиненко - Небезпечний фоторепортаж, Світлана Литвиненко

-Та так раптом стало цікаво, як така приваблива дівчинка зв’язалася з таким… як би це сказати невірним.

-З чого ти взяв, що він мені невірний був. Може ми по іншій причині розійшлися,- обурилася Діана зовсім не маючи бажання це обговорювати.

-Та так припустив. Але ти так і не відповіла, на моє запитання,- Назар нагло посміхнувся.

-І не збираюся відповідати. Я закінчила. Фотоапарат я свій забираю, можеш перевірити його,-- Діана зібралася йти,- сподіваюся претензій у тебе до мене немає.

-Немає. Скажи ти кохала його? Чи може і зараз кохаєш?- Назар напевне хвилювали не фотографії.

-Ще раз тобі кажу, що це не твоє діло. Ти можеш задавати мені запитання стосовно роботи, але не особисті, бо на них ти відповіді не дочекаєшся.

-Мені подобається твій характер…

-А мені твій ні. Якщо можеш замов мені таксі,- Діана вийшла з робочої кімнати, пішовши до вітальні, почала одягатися.

-Після завтра приходь зранку до моєї компанії, полетімо з тобою до замку. Зробиш фоторепортаж перших кроків реконструкції,- Назар взяв свій смартфон та набрав службу таксі.

  Діана не могла відмовитися летіти. Дивно, ще буквально тиждень потому вона була одержима тим замком, а тепер інтерес повність зник. Взагалі все чомусь перестало цікавити. Повернувшись до своєї квартири Діана застала Віку на кухні у піднесеному настрої.

-Лізонька спить, а я вирішила приготувати плов. Будеш?- запитала Віка.

-Залюбки, а ти чого така радісна?- Діані було цікаво, яка причина зміни настрою подруги.

-Ти не повіриш. Я з Русланом помирилася і завтра ми повертаємося додому.

-Він що кинув пити? Чи тільки пообіцяв?- Діана почала їсти плов.

-Пообіцяв. Каже, що готовий лікуватися,- Віка і собі насипала тарілочку,- я коли пішла подавати заяву на розлучення вирішила йому передзвонити. Руслан відповів і дізнавшись про моє рішення почав просити пробачення і давати обіцянки. Знаю, що ти зараз скажеш, як я йому можу вірити і тому подібне.

-Саме так і скажу. Невже ти і справді йому повірила Віка? Швидко ти забула про все,- Діана хотіла порадіти за подругу та не могла.

-Я вирішила дати йому останній шанс. Може він і правда схаменеться і у нас нарешті буде нормальна родина. Мені так сильно хочеться йому вірити. Добавки насипати?

-Ні дякую. Плов смачний.

-А тепер ти розповідай. Який у нього будинок, з ким живе, що тобі говорив приємного. Швидко розповідай, бо згораю у нетерпінні,- Віка насипала ще собі плову уважно дивлячись на Діану,- на ніч наїдатися небажано. Але ж треба якось стрес зняти.

-Житло у нього багате. Коли я у нього була, то він був один. Пропонував вечерю, навіть підігрів, але мені і кусок в горло не ліз. Я і так роздратована була та ще його запитання про Дениса мене не те що дратувало, а бісило. Через силу стримувалася, щоб не зірватися,- згадала Діана.

-Він зацікавився тобою, привабила ти його. Чудова партія для нових стосунків,- Віка забрала пусті тарілки та помила під краном.

-Ніколи. Віка, я не можу обговорювати деякі справи, але запевняю тебе він не такий який здається на перший погляд.

-На перший погляд Назар симпатичний, розумний, багатий. Знає чого хоче і без сумніву досягає свого.

-Так, він без сумніву досягає свого, тільки якою ціною це робить, оце вже і погано. Віка будемо лягати спати. Завтра на роботу,- Діана обійняла подругу,- я не хочу ні з ким зустрічатися, ніяких нових стосунків.

-Тільки не кажи, що ти сподіваєшся, що Денис поверниться. Невже ти ще й досі його кохаєш?- Віка взаємно обійняла подругу.

-У моїй голові все переплуталося На добраніч,- і Діана пішла до спальні.

  Віка повернулася до Руслана і Діана сподівалася, що в них буде все добре. Але…. Не все так просто, як здавалося. Та Віка ще не встигла розповісти подрузі, бо та зібралася летіти з Назаром до замку. Діана вже підійшла до будівельної компанії коли під’їхала на таксі Леся, двоюрідна сестра.

-Яка несподівана зустріч,- Леся була здивована так само як і Діана,- чи не до мене ти прийшла?

-Ти мабуть тут працюєш? -здогадалася Діана,- та розчарую тебе, що прийшла у справах.

-Працюю у бухгалтерію,- з гордістю відповіла Леся,- мені вдалося влаштуватися на роботу у таку велику компанію. Зарплата хороша і умови праці теж. З Денисом у нас теж все гаразд.

-Я за тебе рада,- Діані неприємно було бачити Лесю та в глибині душі вона їй співчувала,- а тепер дозволь мені пройти.

-Ти звісно, що в праві на мене сердитися, але  моєї вини немає в тому що Денис обрав мене, покинувши тебе. Це означає, що я чимось краще за тебе,- Леся злорадствувала зухвало дивлячись на свою родичку,- тапер Денис тільки мій. І на інших дівчат не заглядається як при тобі.

-На твоєму місці я не була б усьому так впевнена. А тепер відійди, бо на мене чекають.

-Не варто заздрити,- Леся відступилася пропускаючи Діану, а потім з цікавістю запитала,- а у якій ти справі сюди прийшла?

  Та Діана нічого не відповіла. Їй хотілося скоріше зайти до будівлі, щоб не бачити Лесю, яка так зухвало насміхалася над нею. Чи може варто їй було розповісти про те що бачила Дениса з іншою? Та впевнена, що Леся б їй не повірила, а сказала, що це вона вигадує, бо не може ніяк заспокоїтися, що її покинули заради іншої. Хай самі розбираються. Колись без сумніву Леся дізнається який на справді Денис, ось тоді і буде видно чи радітиме чи плакатиме.

-Чому ти завжди така похмура?- запитав Назар щойно побачивши Діану,- ти взагалі посміхатися вмієш? Чи це знову не моє діло?

-У  мане не той настрій, щоб вислуховувати твої насмішки.

-А я і не сміюсь. Щиро поцікавився,- образився Назар,- посидь трохи в моєму кабінеті. Я зараз підпишу деякі папери і по летимо. Погода чудова для польоту. І кадри вийдуть якісні.

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно