Віктор Суворов - Спецназ

Командир роти змусив солдата сісти в його машину і через годину показав його своєму начальнику армійської розвідки, кажучи:

– Товаришу полковнику, подивіться, що я знайшов у ракетних військах.

– А тепер, юначе, давай подивимося, як ти стрибаєш.

Солдат стрибнув з місця. В цей час знайшлася вимірювальна стрічка, і вона показала, що він стрибнув на 241 сантиметр.

– Беріть цього солдата у свою роту і підшукайте йому відповідний головний убір. - сказав полковник.

Командир роти спецназу зняв свій блакитний берет і віддав його солдатові. Начальник розвідки негайно зателефонував начальнику штабу армії, який віддав відповідний наказ у ракетну бригаду - забудьте, що у вас колись була така людина.

Танцюючий солдат отримав кличку Пружина за свою гнучкість. Раніше він не виявляв особливого інтересу до спорту, але він був природженим атлетом. Під керівництвом досвідчених тренерів його талант проявився і засяяв діамантом. Через рік, коли він закінчував військову службу, він вже стрибав на 2 метри 90 сантиметрів. Його запросили в професійну спортивну службу спецназу і він погодився.

Стрибки в довжину без розбігу незаслужено забуті і більш не включаються в програму офіційних змагань. Коли вони включалися в Олімпійські ігри, то рекорд 1908 року був 3 метри 33 сантиметри. Як спортивна вправа, стрибок в довжину без розбігу є найбільш достовірним показником сили ніг людини. А сила його ніг є достовірним показником фізичного стану солдата в цілому. Практично половина м'язів людини знаходиться в його ногах. Спецназ звертає колосальну увагу розвитку його людей, використовуючи безліч простих, але дуже ефективних вправ: біг вгору по сходах, стрибки з пов'язаними один з одним колінами вгору на кілька сходинок і знову вниз, біг вгору по піщаних схилах, стрибки вниз з великої висоти, стрибки з рухомих автомобілів і поїздів, стрибки зі зв'язаними колінами і штангою на плечах і, звичайно, стрибки з місця. В кінці 1970-х рекорд спецназу в цій вправі, який ніколи не був позначений офіційною спортивною владою, був 3 метри 51 сантиметр.

Солдат спецназу знає, що він непереможний. Хтось може мати й іншу думку, але думки інших людей солдата не цікавлять. Для себе він знає, що він непереможний, і для нього цього досить. Ця думка вкладається в нього дбайливо, делікатно, не дуже наполегливо, але постійно й ефективно. Процес психологічного тренування невіддільно пов'язаний з психологічним загартуванням. Розвиток духу самовпевненості, незалежності й почуття переваги над будь-яким супротивником проводиться одночасно з тренуванням серця, м'язів і легень. Найбільш важливий елемент у навчанні солдата спецназу - це змусити його повірити у свою силу.

Про те, що потенціал людини безмежний, кажуть багато прикладів. Людина може винести якісь навантаження в житті та сфері діяльності. Але перш ніж перемогти противника, людина, в першу чергу, повинна подолати себе, перебороти свої страхи, нестачу віри в себе і свою лінь. Дорога вгору означає постійну боротьбу із собою. Людина повинна змусити себе вставати раніше за інших і лягати спати пізніше за всіх. Він повинен виключити зі свого життя все, що перешкоджає йому в досягненні його мети. Він повинен підпорядкувати все своє життя найсуворішому режиму. Він повинен відмовитися від вихідних. Він повинен використовувати свій час найкращим чином і встигати більше, ніж планував. Людина, націлена на певну мету, може досягти успіху тільки використовуючи кожну хвилину свого життя з максимальною вигодою для виконання свого плану. Людина повинна зрозуміти, що чотирьох годин сну цілком достатньо, а решта може бути використана для концентрації на досягненні мети.

Я розумію, що впровадження такої психології в масову армію, що формується способами насильницької мобілізації, неможливе і, ймовірно, непотрібне. Але в окремих підрозділах, з кращого ретельно підібраного людського матеріалу, така філософія є абсолютно прийнятною.

За кількістю спецназ становить менше одного відсотка від усіх радянських збройних сил мирного часу. Спецназ є кращою, ретельно відібраною частиною збройних сил, і філософія про невичерпний потенціал людини прийнята в повній мірі кожним членом цієї організації. Це філософія, яку не можна викласти словами. Солдат сприймає її не головою, а ногами, плечима і потом. Невдовзі він починає розуміти, що шлях до перемоги і самозбереження є битвою з самим собою, зі своєю власною розумовою та фізичною слабкістю. Будь-яке тренування має сенс, тільки якщо воно ставить людину на самий край його фізичних і розумових сил. Перш за все, він повинен чітко знати межі своїх можливостей. Наприклад, він може віджатися 40 разів. Він повинен точно знати це число, і що це дійсний поріг його можливостей. Не має значення, як він напружується - він більше не може. Але під час кожного тренування солдат повинен обіцяти собі, що він сьогодні поб'є свій рекорд або помре під час цієї спроби.

Тільки ті люди стають чемпіонами, які йдуть на кожне тренування, ніби вони йдуть на смерть або в останній бій, у якому вони або переможуть, або помруть. Переможець - це той, для кого перемога важливіша, ніж життя. Переможець - це той, хто пірнає на сантиметр глибше, ніж його максимальна глибина, що знає, що його легені не витримають, і що позаду нього йде смерть. І, все ж, він переборює страх смерті, і в наступного разу пірнає глибше! Старший лейтенант спецназу Володимир Сальников, чемпіон світу та Олімпійський чемпіон з плавання, кожен день повторює наступний девіз: подолай себе, і саме тому він переміг усіх на Олімпійських іграх.

Відмінним місцем для того, щоб пізнати й подолати себе, є «Чортів рів», який викопали в тренувальному центрі спецназу під Кіровоградом. Це рів, у дно якого встромлені металеві шипи. Найвужче місце має в ширину три метри. Потім він стає все ширшим і ширшим.

Нікого не примушують стрибати через цей рів. Але якщо хтось бажає спробувати себе, перебороти себе і переступити через своє боягузтво, він може піти і стрибнути. Це може бути стрибок без розбігу або з розбігом, в бігових туфлях і спортивному костюмі, у важких черевиках і великим рюкзаком на спині, або зі зброєю. Все залежить від тебе. Ти починаєш стрибати у вузькій частині і поступово рухаєшся далі. Якщо помилишся, спіткнешся об щось або не дострибнеш до іншого боку, то приземлишся на шипи.

Схильних ризикувати своїми кишками в Чортовому рові було небагато, до того часу, поки не встановили суворе попередження: «Тільки для справжніх бійців спецназу!» Тепер нікого не треба було запрошувати зробити спробу. Там завжди багато людей, і всі стрибають, влітку