Слободан Шнайдер - Боснійські драми, Слободан Шнайдер

ГАСАН: Як мішок.

СУДДЯ: На вигоні біля старого мосту, — а тут і один ліс багато разів згадується, який в народі називають...

ГАСАН: Зміїний Стан.

СУДДЯ: Чому?

ГАСАН: Народ вірить, що в тому лісі перебуває Зміїний цар.

СУДДЯ: Записуємо це як, можливо, корисне, бо в цій країні немає нічого певного. Міста зникають, дороги щезають.

ГАСАН: А цей ліс споконвіку називався Зміїний Стан.

СУДДЯ: І зараз так називається?

ГАСАН: Наскільки мені відомо.

СУДДЯ: В якому стані була ваша знахідка?

ГАСАН: Жінка була в дуже важкому стані.

СУДДЯ: Ви можете бути трохи точнішим?

ГАСАН: Пане! Як взагалі про це говорити?

СУДДЯ: Злочин має бути названий. Потім потрібно подивитися, який із законів його описує. Закон, який злочин описує, водночас і кару визначає. Розумієте, від — до.

МАРТА: Що ви маєте на увазі: від — до?

СУДДЯ: Обставини треба зважити — обтяжувальні, полегшувальні... Та в Книзі написано все!

Б’є по вкритому пилом Законнику.

МАРТА: Цю жінку...

СУДДЯ: Stuprum violentum, я знаю предмет обвинувачення.

МАРТА: Йдеться тут про злочин, який волає до неба, йдеться тут про злочинців, які вже не сміють заснути, і треба їх гнати з краю на край Землі образами того, що вони вчинили, аж поки вони самі собі вирок не винесуть.

СУДДЯ (у дуже неприємній ситуації, прокашлюється): Такої кари ця Книга не знає.

МАРТА: Тоді викиньте її.

ГАСАН: Не гарячкуйте, пані Марто. Я так колись судився за одну межу, і на засіданні втратив голову, — і бовдура, на якого подав у суд, назвав свинею, і суд мені одразу призначив штраф; про межу вже не говорилося. Бо неважко відповісти на запитання Високого Суду: Жінка, яку я знайшов, була побита, з животом до підборіддя. Говорити нічого не говорила, але дещо розуміла, наприклад, про хліб.

СУДДЯ: Якщо жінка не говорила, що наводить вас на думку, що її мучили?

ГАСАН: Синці й порізи, наприклад, а про це говорить вам у нас кожне дерево.

СУДДЯ: Ваша любов до картин суд цей розвеселить. Суд, одначе, схильний вірити, що вашою пропозицією не є кликати сюди до нас буки й дуби?

ГАСАН: Чоловіче, якщо ви мене питаєте, їй зробили дитину після того, як над нею познущалися, у будинку школи, який ми всі знаємо. А потім її відпустили, коли вже було запізно.

СУДДЯ: Не так швидко. Тут масу всього сказано. Запізно для чого?

МАРТА: Треба їх гнати до найменшого куточка Землі, проклясти!

СУДДЯ: Суд розділяє вашу думку. Але як їх знайти?

ГАСАН: Може, прочесати Зміїний Стан?

СУДДЯ: Ми це можемо. Але нам варто знати: кого ми, власне, шукаємо? Ім’я нам дайте, одне ім’я. Чи знає свідок ім’я?

ГАСАН: Бог мене милував.

СУДДЯ: Чи знає свідок плем’я, військо?

ГАСАН: Він, свідок, не такий дурний.

СУДДЯ: Констатую: свідок не знає.

ГАСАН: Я не сказав, що не знаю.

МАРТА: Тих, хто віддав наказ, тих можете знайти.

СУДДЯ: Абсолютно маєте рацію. Їх ми знайшли.

МАРТА: І — якщо ви їх знайшли?

СУДДЯ: Вони не захотіли прийти сюди.

ГАСАН: Знаєте, коли йдеться про бажання, тоді для вас краще було б покликати дерева, бо вони прийдуть.

СУДДЯ: Одне ім’я!

МАРТА: Азро, тебе питають.

Азра дивиться перед собою, лакує нігті.

СУДДЯ: Констатую: відсутня!

ГАСАН: Час від часу згадувалося ім’я Мілош.

СУДДЯ: Хто згадував це ім’я?

МАРТА: Я чула ім’я Мілош!

ГАСАН: Справді. Капітан. Але ким він є сьогодні, хто скаже? Такі швидко йдуть вгору.

СУДДЯ: Якби він сьогодні генералом був, тоді все було б дуже непросто. Будуть труднощі!

МАРТА: А чому?

СУДДЯ: Що вище він піднімається, то більше він любить мир!

МАРТА: Отже, Мілош, ким би він не був, хай його Бог покарає.

СУДДЯ: Виходить, однак, що це ім’я дуже поширене.

МАРТА: Чоловіче божий, такого злочину не пам’ятає рід людський.

СУДДЯ: Це так. Вам, можливо це не вкладається в голову, але для цього Суду, а я вірю, що й для кожного, саме в цьому найбільша проблема.

ГАСАН: Що ви хочете сказати?

СУДДЯ: Вірте мені, панове, те, що ми тут чули, мені теж не дає спати. Я гортав оцю Книгу, цю мою альфу, омегу мою, від першої до останньої сторінки. Тут є все, що я знаю і що шаную.

МАРТА: І що ж написано в отій вашій книженції?

СУДДЯ: Коротко кажучи, справа в тому, що про те, що ми в останні кілька днів почули, не вірячи своїм вухам, у Книзі не написано нічого.

ГАСАН: Нічого?

МАРТА: Як — нічого?

СУДДЯ: Нуль. Нічого. Примушення до сексу, звичайно, це щось загальновідоме. Stuprum violentum, та й все, що це супроводжує. За це тут уже багато разів судили. Ви стежите за моєю думкою?

МАРТА: Можна було б подумати...

СУДДЯ: Але те, про що тут говорилося, про це Книга мовчить.

МАРТА: Можна було б подумати, що якщо не написано, то і не вчинено?

СУДДЯ: А питання навпаки: за яким законом кару визначити?

ГАСАН: Зуб за зуб, пане, око за око.

СУДДЯ: Це закон орди.

ГАСАН: Якщо ви вже мене питаєте, то який іще?

СУДДЯ: Шукаємо. Вивчаємо.

МАРТА: Є один закон, пане, який вищий за ту вашу Книгу, і ми цей закон покличемо на допомогу, і цей закон перетворить на ніщо і вас, і вашу Книгу, і за тим законом всі джерела висохнуть, усі зерна в землі помруть, і жодна рослина тоді не потягнеться до неба, все, абсолютно все, що ви крадете в Землі з її нутра, стане для вас недоступним, і не народиться вже під Сонцем жодне створіння...

СУДДЯ: Це один шлях.

ГАСАН: А інший?

СУДДЯ: А інший — це одна пропозиція, щоб заспокоїти жіночу публіку.

ГАСАН: Послухаймо пропозицію.

СУДДЯ: Постійно вам пропонуємо місце у цьому Суді високому. Будемо слухати волання нещасних жінок, упорядковувати, записувати. Візьміться за розум, ви, божевільні богині, коли в нас через те, що ми чули, народиться запитання: хіба й таке можливе? — ви знатимете, що так. Коли пізнаємо те, що можемо пізнати, тоді Книгу разом допишемо. Мурашки блаженства несказанного всім моїм тілом пробігають. Ви тільки, прошу вас, подумайте: Книгу доповнити!

Марта видає неартикульований крик.

ГАСАН: У цьому щось є. Це як якась місія?

СУДДЯ: Найбільша. Кращі розуми людства писали цю Книгу.

ГАСАН: Чи було б по буханці хліба щодня?

СУДДЯ: Звісно.

ГАСАН: Цигарки?

СУДДЯ: В такому разі — домовились?

ГАСАН: Запитаємо Азру. Азро, Азрочко...

МАРТА: Тебе запитують, жінко.

Азра, абсолютно байдужа до суду, а вкрай зосереджена на