Франко І. Я. - Поезії, що не ввійшли до збірок (1900-1916), Франко І. Я.

спадщини. Держлітвидав України. К., 1954, с 307. 5

Всі п’ять елегій подаються за першодруками. Автографи (ф. 3, № 223, 264) не мають істотних розходжень із друкованим текстом. Зберігся чорновий автограф першої, другої і третьої елегій (ф. 3, № 263), що не має істотних розходжень з основним текстом. Датуються умовно.

Беклін Арнольд (1827-1901) - швейцарський художник-символіст.

Мейсоньє Ернест-Жан-Луї (1815-1891) - французький художник, автор історичних, батальних і жанрових картин.

 

1902

 

В альбом п[а]ні О. М. Вперше надруковано в газ. «Діло», 1908, 6 липня (23 червня). Вірш записаний в альбомі знайомої І. Франка Ольги Макаревич. Під віршем вказано місце і дату написання: «Криворівня, дня 24 серпня 1902». Подається за першодруком.

Збереглися два автографи вірша, що відрізняються від основного тексту. Перший (ф. 3, № 204):

 

У безсонну ніченьку,

Де сум - твій товариш,

Скільки передумаєш,

Скільки перемариш!

 

Перейдуть по серденьку

Довгими рядами

Всі щасливі спомини,

Мов веселі дами.

 

А за ними прикрості,

Смутки та невдачі,

Мов каліки біднії,

Жебраки ледачі.

 

У другому автографі (ф. З, № 232) вірш (датований 10 серпня 1902 р.) включено до циклу «Думки», куди входять ще такі твори: I. «Ой погляну я на поле»; II. «Світ дрімає. Блідолиций…» (див. «Нічні думи» у збірці «З вершин і низин»); III. «У безсонну ніченьку» і IV «Еге, небоже!»:

 

Еге, небоже!

Дурнями живемо,

Дурнями й помремо.

В тім тільки й діло,

Щоб наше дуренство

Всім в ніс не свербіло.

 

Під останнім віршем Франко зазначив: «Написано д[ня] 20 серпня 1902».

«Недаром сказано: голодний лях свистить…». Вперше надруковано в журн. «Література і мистецтво», Львів, 1941, № 4, с. 5-6, під заголовком «Муляр Никифір», без перших двох рядків, з датою «1902» (публікація М. Д. Деркач та О. І. Кисельова). Повністю опубліковано у кн.: Твори, т. 13, с 309-312. Подається за автографом (ф. 3, № 277).

 

1903

 

Стріли. Вперше надруковано в кн.: «З потоку життя», Херсон, 1905, с 19-22.

Збереглися два автографи твору: чорнова редакція, в якій відсутні шоста, сьома і п’ятнадцята строфи (ф. 3, № 305), і чистова редакція, автограф якої зберігається в Чернігівському літературно-меморіальному музеї М. М. Коцюбинського (фотокопія цього автографа - ф. 3, № 306). Подається за першодруком.

Дата, поставлена автором наприкінці життя до чорнової редакції автографа,- «Писано 1905» - помилкова. В листі до М. Коцюбинського від 28 червня 1903 р. І. Франко повідомляє, що посилає цей вірш для альманаху «З потоку життя» (укладений М. Коцюбинським та М. Чернявським, що вийшов у 1905 р. в Херсоні).

 

1905

 

Мелеагер. Уривок першої пісні. Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1910, кн. 4, с. 51- 55. Подається за першодруком. Збереглися автографи твору: початок - у Львівському музеї українського мистецтва (№ 13692), закінчення (сім рядків першої пісні) та уривок з твору, що не ввійшов до опублікованого тексту і який подаємо тут,- в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (ф. 3, № 267 і 268):

 

Усім богам, усім богиням честь!

Тим світлим силам, що кермують небом,

І землю на основах віковічних

Тримають незрушимо, простирають

Всещедру руку над солоним морем

І сушею, живу вдихають душу

У всякий твір, усім дають подобу,

Що мудрим пальцем у часі й просторі

Шляхи визначують всьому живому,

На золотій вазі людськую долю

Й недолю важать, не на лиця наші,

Не на одежу, ані на корони

Та почесті дивлячись, лиш на одну

Велику, чисту, нашим розумам

Недовідому передвічну правду.

 

Хор

Хвалимо Зевса-батька,

Престрашного громовержця;

Величаєм Аполлона,

Світгодовця, життєдавця;

Хвалимо святеє море,

Землю-матінку родючу;

Честь, хвала й високій Гері,

Матері богів блаженних.

 

Ойней

Усім богам, усім богиням честь;

Найпаче ж честь премудрій, непорочній

Палладі, путеводниці героїв.

Сім літ уже за сином Мелеагром

Тужили ми, ридали й сумували;

Сім літ, як він в далекую дорогу

З Гераклом рушив, Зевсовим нащадком.

Погиб Геракл через Кентавра пімсту,

А ми про сина вісточки не мали.

Аж нині він оплаканий вернувся,

Немов мертвий був, і воскрес, і радість

Вернув старим, надію жінці любій.

 

Мелеагер (Мелеа́гр - у давньогрецькій міфології учасник походу аргонавтів у Колхіду).

Понт - старогрецька назва Чорного моря.

Арго - в давньогрецькій міфології назва корабля, яким аргонавти плили по золоте руно до Колхіди.

Буркутська романса. Вперше надруковано в журн. «Життя й революція», 1926, № 8, с. 3, без останніх двох строф. Подається за автографом (ф. 3, № 236).

 

1906

 

«Ходить туга по голій горі…». Вперше надруковано в журн. «Неділя», 1912, № 21, с. 1, з приміткою «Писано в р. 1906». Подається за першодруком. Зберігся автограф твору (ф. 3, № 318), ідентичний із текстом першодруку.

Сійте більш. Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1906, кн. 10, с. 12, за підписом Невідомий. Датується умовно.

 

[З КНИГИ ПРОРОКА ЄРЕМІЇ].

 

«Я Єремія, син жерця Гількії…». Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, 1954, с 322- 323.

«По краю йду. Сади та виногради…». Вперше надруковано в журн. «Світ», 1925, № 5, с. 3, під заголовком «З книги пророка Єремії».

«Світ» - двотижневий, а потім щомісячний ілюстрований журнал ліберально-буржуазного напряму. Виходив у Львові 1925-1929 рр.

Зберігся автограф циклу (ф. 3, № 248), в якому останній вірш має ще такі рядки:

 

І вчув я голос: «Глянь на прут безлистий…

Що бачиш ти на ньому?» Мовив