Франко І. Я. - Поезії, що не ввійшли до збірок (1900-1916), Франко І. Я.

безпечний сховалась ти кут;

Часом лиш грижа до твоєї загляне кімнати,

Загляне й відійде, немов скаже до себе «не тут».

 

Зима надійшла. Ти сидиш у тісній, теплій кліті.

Хоч хуга надворі, а в тебе тиша й благодать.

Глядять за тобою чужі та привітнії діти,

Забула й грижа в твій покій заглядать.

 

Та ось на поморщенім твоїм чолі

Щось замиготіло, мов споминка мила.

«Був вечір маєвий. Наш двір у багатім селі…

Чудовий сусід… І що я там, щось я згубила».

 

Писано д[ня] 19 квітня 1915 р.

 

ТАКОЖ ЗНАННЯ

 

 

Знай, коли де йти,

Щоб добро знайти;

Поки не знайшов,

Хоч лицем світи.

 

А як не знайшов,

Влад се, чи не влад,

Як раз відійдеш,

Не вертай назад.

 

15/IX 1915

 

«Ой, брязнула шибка…»

 

 

Ой, брязнула шибка

І збилася;

Се в вікно газдиня

Дивилася.

 

Ой, свиснула кулька,

Не злилася,

А газдиня кров’ю

Залилася.

 

На лаві дитина

Дивилася,

Як мама додолу

Звалилася.

 

Д[ня] 2/XII 1915

 

 

 

ВО ЧЕЛОВІЦІХ БЛАГОВОЛЕНІЄ!

 

 

Нема ще миру, і не видно ще кінця

Великої, всесвітньої війни,

Якій рівні не знаю;

Вже міліони мученицького вінця

Вдостоїлись трохи не в кождім земнім краю,

 

І ще мир не достиг, не скоро й засвітає,

І віє в тій війні якийсь дух не ворожий;

Вояк про обов’язок свій питає,

Гинучи, кращий, ліпший час вітає,

Понад спустошенням щось віє, мов дух божий.

 

Надихані великим, світлим миром

Слова монархів та звитяжців у тім бою,

А поклики про мир підбиті чимсь нещирим,

Укритою ненавистю й злобою,

Чи фарисейством та самохвальбою.

 

Нехай же йде війна та своїм ходом,

Як повінь, розгулявшись поверх поля,

Хай розраховується тут і труду свого плодом,

І кровію дітей своїх народ з народом,

Поки достигне плід - велика добра воля!

 

Написано д[ня] 3 січня 1916 р.

 

ЩЕ НЕ ПРОПАЛО

 

[I]

 

Не раз думка гуляє

По ярах, по долинах,

Гриби в лісі збирає,

Зависа на вершинах,

Дише воздухом чистим,

Смерековим бальзамом,

Грає з сонцем огнистим

Над обваленим трамом,

Грає з мушок роями

Над потоком журливим,

П’є жадними устами

З джерела чисту воду

І вдиха прохолоду

Вдохом довгим, тужливим.

І дзвенить в душі повній

Оклик той невимовний:

«Чуй життя насолоду!

Чуй себе тут щасливим».

 

Але дійсність буденна,

Хоч зовсім не злиденна,

Хоч ту думку не гонить

З її раю земного,

Все-таки глухо дзвонить:

«Обійдешся й без того».

 

 

II

 

По ріці думка бродить,

Рибку-блискавку ловить,

На кленя поглядає,

Як хвостом він майдає,

Щупака тут підслуха,

Як з-під берега жбуха

Або як шмигнуть мусить,

Шуваром поворушить,

Чи на дні - о, відміно! -

Сит лежить, як поліно.

Інший раз, як забагне,

З кореня мнюха тягне,

Тягне й в сак заганяє,

Бо інак не спіймає.

Але дійсність сувора,

Вдаремнять усе скора,

Хоч ту думку не гонить,

Слово тихеє ронить:

«Бач, безсилеє тіло

Чого ще захотіло!

Бродів мало чи много -

Обійдешся й без того».

 

 

III

 

Часом думка не в гори,

А на народні збори,

На засідання ради,

На розправи громади

Заблукає несміла,

Чи нема їй там діла?

А колись там тривога

Була й слів перемога,

Були оплески й брава

Й не лиха була слава;

Тепер того не стало,

Та ніщо не пропало.

 

1.II [1916]

 

ЗОНІ ЮЗИЧИНСЬКІЙ

 

 

Не мовчи, коли, гордо пишаючись,

Велегласно брехня гомонить,

Коли, горем чужим утішаючись,

Зависть, наче оса та, бринить,

І сичить клевета, мов гадюка в корчи,-

Не мовчи!

 

Говори, коли серце твоє підіймається

Нетерплячкою правди й добра,

Говори, хай слів твоїх розумних жахається

Слямазарність, бездарність стара,

Хоч би ушам глухим, до німої гори,-

Говори!

 

Написано 3 лютого 1916 р.

 

ПРИЄМНИЙ ВИД

 

 

Приємний вид, коли бурхливе море

Після хуртовини втишається,

Коли після важких сльотливих хмар

Лазурем небо чистеє пишається,

Коли війна нелюдяна кривава

На мир переміняється,

І ворожнеча між двома людьми лукава

Щирою приязню устороняється.

 

Написано д[ня] 8 лютого 1916

 

 

 

До третього тому входять кращі поезії І. Франка, написані у 1900-1916 рр. і не включені ним до збірок. Частина з них друкувалася в періодичних виданнях, у збірниках та альманахах.

Автографи більшості цих творів зберігаються у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР.

 

1900

 

«Всякий легенди співа: атеїсти про муки месії…». Друкується вперше за автографом (ф. 3, № 222, с. 9). Автограф недатований. Датується умовно.

 

1901

 

Майові елегії. Перша, друга і третя елегії вперше надруковані в журн. «Літературно-науковий вісник», 1901, кн. 6, с. 244-246; елегія IV - в тому ж журналі, 1905, кн. 6, с. 182, елегія V - у кн.: Іван Франко. Твори у двадцяти томах, т. 13. З поетичної