Дмитро Стельмах - Фарс-мажор

й одягатись, Такий знайомства на колесах швидкоплинний час, Моя нічна коханка починає мовчки фарбуватись, Ще трохи, і перон. Лишилось тільки попрощатись. Й у справах невідкладних бігти. І згадувати зрідка нас.

15 квітня, четвер

Написав нову квінтьєму. Про кохання уві сні молодого студента художнього інституту до молодої студетки того-таки інституту.

ПРО МОЇ СНИ Колись в художнім інституті я живопису учився, Й на першім курсі за грудастою Ірисею став упадати, І раз мені один юнацький еротичний сон наснився, Що я у вихідний до неї зранку в гості заявився І пиріжків із вишнями приніс її почастувати. Стріча мене Ірися без усього, в чому мати породила, В очах грайливі бісики, за руку тягне до вітальні, Запрошує до столу, грузинського вина відпила, Сміється голосно, коробку печива відкрила, І тут до нас виходить її гола подруга зі спальні. Ну і діла! Оце таку з нудьги дівки утнули штуку! Ірися блискавку на моїх штанях швидко розстібає, А подружка ота мені між ніг поклала ніжно руку І почала демонструвать одну індійськую науку, Яку вона за давніми трактатами на практиці вивчає. Спочатку показала пишне розмаїття усіляких трюків, Описаних у древній книжці, що зветься Камасутра, Тут був набір із пестощів, обіймів, еротичних рухів, Звабливих поз, жіночих підохочень і чутливих звуків, Аж ось нас підхопили хвилі сексу річки Брахмапутра. Кохалися утрьох розкуто, солодко, позиції міняли, Й хотілося такого ще і ще, це кожний, мабуть, знає, Дівчата і зі мною, і з собою радісно в інтим вступали, Усі свої знання із любощів мені удвох передавали, Тож не кажіть мені, що дружби між жінками не буває.

16 квітня, п'ятниця

Написав нову квінтьєму. Про шанс, який може несподівано випасти на долю молодого студента художнього інституту.

ПРО МОЇ МАЛЯРСЬКІ СТУДІЇ А раз було, що й справді до Ірисі я припхався, Я їй казав, що мрію написати олією її портрет. Вона ж не знала ще, що я по вуха в неї закохався, Що над усе сподобатись їй дуже намагався, Тому і взяв з собою фарби, пензлі і мольберт. Та двері несподівано мені її матуся відчинила І дружньо так запрошує пройти всередину квартири. «Художнику, мене Ірися тебе стріти попросила, Хтось подзвонив їй, а я вже й воду скип'ятила, Тож кави поп'ємо удвох, і дочекаємось моєї Іри». А бачу, у матусі блузку розпирають здоровенні циці, Вона, усміхнена, помітила, як я весь зашарівся, «А може, намалюєш мене в образі південної цариці? В самих лише коштовностях, без ліфчика й спідниці, Ну, сміливіш, студенте, чого ти, справді, так знітився?» Цікавий поворот для ніжної юнацької натури, Я заходився сором'язно фарби й пензлі діставати, Ну а матуся оголила тут усі скарби жіночої фігури, І натякає на легкий експромт, на флірт, на шури-мури, Й сама давай мене на ліжко владно укладати. Ну що ж, я здогадався, що маю вдовольнити мати, Але тоді із старшими за себе я досвіду ніякого не мав, Та мудра дама мені показала, чим потрібно жінок брати, Як розпалити пристрасть, як ввійти, що треба цілувати, Як шансом можна вміло скористатись, а не ловити ґав.

17 квітня, субота

Сьогодні нічого не написав. Читав і перечитував написане. Правив, доводив до пуття і логічного кінця. Був збуджений. Чогось хотілося, тільки не міг збагнути, чого саме.

18 квітня, неділя

Прочитав усе з останнього Еміку. Той не знав, які слова вдячності підібрати. Запевняв, що я найкращий в сучасній українській поезії, що завдяки моїм віршам і перегляду кінострічок за моєю рекомендацією він став дивитися на життя ширше. Без містечкової зашореності і патріархальних стереотипів. Без усього того, що стільки років затуманювало його погляд на світ навколо. Сказав, що тільки зараз він зняв із себе протигаз. Сказав, що в моїх віршах є якась одухотвореність. І вона його надихає.

Як все-таки приємно розширювати людям обрії світосприймання. Значить, недарма живу.

19 квітня, понеділок

Подзвонила Мотря, спитала, що таке кунілінгус.

Я отетерів. Що відбувається з моєю надією? Спитав, чому з усього розмаїття світу і літератури