В'ячеслав Васильченко - Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки

На вулиці зателефонував Бондаренкові. Той відгукнувся одразу.

— Цікавить мене, Сергійчику, людинка одна. Колишній залицяльник Ольги Довгань. Такий собі Андрій Ведмедеря. Правда, ніякої Ольги Довгань тоді ще не було, а була, як ти знаєш, тільки Оля Вовчанська. Дарина розповіла мені, що між ними велика любов палала. Ще та, юнацька. А потім, правда, згасла. Найімовірніше — з ініціативи Ольги, бо чоловік цей і досі одинакує. Живе самітником. Працює лісником. Цікаво дізнатися про нього більше. Від лісника та лісу і до вовка недалеко. До того ж, зі слів Ольжиної подруги, він тільки лісом і живе. Ось так: і лісом, і в лісі. Та й убити погрожував, коли дівчина розірвала з ним стосунки. Зможеш пробити?

— Неможливого для нас немає нічого. Майже.

— І бажано дізнатися, де він був на момент убивства.

— Я ж сказав «майже».

— Повтори ще раз, бо не розчув…

— Дозвольте виконувати? — прогримів Бондаренко.

— А де ж удар підбора об підбор?

— Телефон далеко від них.

— Гаразд, вибачаю. Отже, виконуйте.

— Вже біжу, mon general.

Люба Асікс завелася з півоберта. Схоже, їй подобалося підкорятися. А Лисиці подобалося, що їй подобалося.

Коли виїхав на Кільцеву, задзвонив телефон.

— Алло, — відразу з’єднався з Бондаренком.

— Запиши номер, — головред ніби одержав гран-прі на конкурсі «Містер лаконічність і діловитість». — Звати Брюховецький Микола Степанович. Колишній вовчатник. Старенький, правда, але як інформатор не розчарує. Поїдеш до нього ставати експертом з вовків. Це тобі зараз потрібніше за повітря.

— А чи не часто ти почав керувати моїм життям? — напівжартома поцікавився Богдан.

— По-моєму, якраз у дозволених межах. Я ж твій начальник.

— Швидко до ролі шефа призвичаївся.

— А чого тягнути? Таланту організаторського дано. Решту здобудемо в бою. Або купимо.

— Гаразд. Пришли усе повідомленням, бо за кермом.

— А куди гасав?

— Дарину в Коцюбинське підвозив.

— Ну і?..

— Ну і їду додому.

— З нею?

— Сам, звісно.

— Розчаровуєш…

— А начебто раніше був інакшим?

— Час уже й подорослішати.

— Розкриємо вбивство, й одразу ж — обов’язково.

— Cras, eras et semper eras et sic dilabitur aetas,[4] — видав головред латиною. — Я правильно сказав?

— Правильно, — посміхнувся Богдан. — А знаєш, як це буде болгарською? Утре, утре, винаги утре и така минава животь.

— Слухай, поліглоте, ти мені в лінгвістику не втікай.

— Куди захочу, туди й утічу. Я ж на машині.

— Переконав. Гаразд. Хоча… Ну як же все-таки подруга? Гідна?

— Гідна… Нормальна.

— І все?

— І все.

— Красномовно.

— Ти мені заважаєш. Розмови по телефону під час руху заборонені. Не змушуй порушувати правила.

— Здаюся. До зв’язку.

Відклавши телефон, додав швидкості. Будь-що робити найкраще тоді, коли не заважають. І — вільними руками. Тоді й результат не розчарує.

«Образ вовкулаки — це втілення давніх мотивів перевертництва, що кореняться в архаїчних віруваннях людства, які стали основою появи магічних обрядів. За однією з наукових версій, явище перевертництва пов'язується з „ініціацією“ (від лат. initiatio — „здійснення таїнств, посвячення“). Так називають один з видів обрядів переходу; цим же терміном позначають і ритуал, що оформлює згаданий перехід. За допомогою обрядів цієї групи в первісному соціумі закріплювали перехід індивіда (групи індивідів) до нової соціальної категорії, а також набуття нового статусу. Вперше обряди переходу (les rites de passage) виділені франко-бельгійським фольклористом і етнологом Арнольдом ван Геннепом. Реконструкцію обряду ініціації на українському ґрунті в загальнослов'янському контексті здійснив етнолог Василь Балушок.

Низка обрядів активує архетипну ідею рекурентності („смерть заради нового народження“). Ця ідея досить виразно реалізована в ініціаційному обрядокомплексі. Дослідники виділяють два (широке й вужче) розуміння терміна „ініціація“: 1) універсальне багатоаспектне (часо-просторове, соціальне, політичне) явище, що полягає у зміні соціального статусу людини через зайняття певної посади чи вступ до якоїсь корпорації — кола жерців, релігійної громади, духовного ордену, касти, езотеричного культу; 2) первісні вікові магічні обряди,