Ольга Пилипенко - Байки діточкам про Коська-домовичка. Школа безпеки для малюків

балету я не гожий. Величенький, бачте… Тільки мене так просто не відвадиш! Обожнюю танцювальні змагання! Особливо «Танки з лісунами». Я там перше місце посів!

— Але я не вмію танцювати, — стенув плечима Кося. — Домовики не мають балетних шкіл. У них і без того багато клопоту…

— Маячня, — впевнено заявив Чугайстр. — Це легко! Зараз я розпалю багаття, і твої ноги самі підуть у танок.

Волохань поклав перед собою гілку, дмухнув — і вона враз спалахнула високим вогнищем.

— Тільки не намагайся повторити отаку штуку, — попередив він. — По-перше, в тебе все одно не вийде. А по-друге, в лісі не можна запалювати ватру. Нікому, окрім мене!

Кося кивнув, відчуваючи, що його ноги готуються піти у скоки. Тоді понад ним гримнула запальна музика, і він… підстрибнув. Іще й у повітрі перекрутився! Чугайстр реготнув — і також пустився у танок.

Танцював він направду майстерно. Виписував ногами химерні візерунки. Вибивав дрібушки. Крутився дзиґою — то на одній нозі, то на руках. Пускав руками «хвильки». Навіть хутро на ньому танцювало!

Одначе і Кося не пас задніх! Виявилося, що йому до снаги стрибати, ходити колесом і крутити сальто. Раз він навіть перескочив через багаття! Щоправда, Чугайстр розсердився й загасив вогонь. Проте домовичок лишився задоволеним собою.

Вони танцювали, танцювали, і Чугайстр зрештою заморився. Він дихав усе важче, зате Кося стрибав усе вище. Подумки малий уже святкував перемогу, коли раптом… Послизнувся — і загув у ставок!

— Ой-ой-ой!!! — зарепетував він.

— Тримайся! Я тебе впіймаю! — панічно рикнув Чугайстр, проте Кося вже шубовснув у воду.

Той-таки час із глибини до нього простягнулася безліч рук. Вони міцно схопили його й потягли на дно…

Опинившись у безодні, домовичок роззирнувся. Навколо метушився гурт дівчат із зеленими косами й риб’ячими хвостами. Повз нього заклопотано сновигали рибки. Подеколи шлях їм перетинали жабки. А поміж водоростями повзали равлики та раки.

Тим часом дівчатка посадовили Косю на камінь і розпливлися врізнобіч. На їхньому місці з’явилися рибки та раки. Рибки заповзялися оплутувати домовичка водоростями. Раки — підстригати клешнями його чуприну. А русалоньки — водити хороводи і співати:

Нам сумно і нудно, нема з ким дружити… А хочеться щастя, і хочеться жити! Ми мріяли сонце ясне змалювати, Та фарби в ставку не вдалось відшукати. Ми думали — вдасться заграти на лютні, Та лютня замовкла в воді каламутній. Хотіли в танок під вербою піти — Проте нам завадили довгі хвости… Були б у нас ноги — ми б в лісі гуляли, Ходили по луках та квіти збирали! Проте від хвостів нам ніяк не звільнитись. Доводиться з долею бранок миритись…

А ще вони спивали ось так:

Ми би в морі оселились, З восьминогом подружились: Може, щедрий восьминіг Нам позичить кілька ніг? Ми би ската осідлали — Верхи б у воді ширяли. Зірку втримали б в долонях, Покаталися б на конях. Узяли б чорнил в кальмара, Смикнули б за вус омара… Ох, чудово в морі гратись! Тільки як туди дістатись?..

Співали русалоньки гарно, і домовичок навіть пританцьовував. Та невдовзі йому не стало чим дихати! Адже під водою зовсім не було повітря! Кося затамовував дихання якомога довше, а потім усе-таки втягнув у себе воду. Той-таки час в очах у нього замиготіло, і домовичка оповила темрява.

Отямився він уже на березі. У носі та в горлі неприємно свербіло. Але