Ольга Пилипенко - Байки діточкам про Коська-домовичка. Школа безпеки для малюків

Зачарований словами про папороть, домовичок зробив крок назустріч чудовиську. Тоді дерево простягнуло до нього гілля й міцно обхопило за плечі. А затим, відірвавши домовичка від землі, піднесло його на вершечок і вкинуло в середину стовбура.

Кося полетів був додолу, та враз потрапив у липку сітку. Потвора м’яко спустилася до нього на довгій мотузці. Завмер­ла на мить. А тоді виплюнула ще одну мотузку й заходилася обкручувати нею Косю!

«Він замотує мене, немов якусь муху! — перелякався домовичок. — Отже, неодмінно з’їсть! І нащо я йому повірив? Нащо пішов за ним? Немає в нього ніякої папороті!»

Невдовзі Кося цілком був оплутаний павутинням. Кокон міцно стискав його руки та ноги, і він ледь дихав, проте нічого не міг удіяти. Зневірений, малий припинив борсатися й заплющив очі…

Коли раптом товста нитка над ним смикнулась і почала розмотуватися! Домовичка закрутило, немов веретенце, а вже за мить він опинився на волі. Згори на нього глипав величезний птах.

— Нарешті я зловив цього гидкого павучиська, — мовив птах. — Ох, чимало він занапастив таких довірливих звірят, як ти!

— Спасибі… — прошепотів Кося. — Тільки я не звірятко. Я — домовичок.

— Дурниці, — махнув крилом птах. — Домовички водяться вдома, а не в лісі. Та нехай… Хочеш, я підкину тебе, куди там тобі треба?

Кося замислився: куди ж йому треба? А птах продовжував:

— Я прямую до Головного ставка — Водяникової резиденції. Коли хочеш, я тебе доправлю туди.

— ТАК! — не вагаючись, вигукнув Кося. — Рушаймо!

Птах підхопив його на крило, перекинув на спину й полинув ген понад хмари. Домовичкові аж дух зайняло! Він міцно-преміцно схопився за пір’я свого рятівника і завмер. Унизу пропливали сосни та ялинки, дуби й берези… Повз них пролітали інші птахи, пурхали метелики і бабки… Лагідний вітерець кошлатив скуйовджену Косину чуприну. Сонце зігрівало його своїми промінчиками. І йому було так хóроше!

Лісові правила домовичка

1. У лісі можна ласувати лише тим, що ти прихопив зі свого дому. Лісові ягоди та гриби чіпати не слід! Вони можуть мати вель­ми смачний вигляд, а насправді виявитися отруйними.

2. Пити з лісових струмочків та джерел також не варто. Така вода може бути брудною, і від неї заболить живіт.

3. Якщо раптом у лісі розпочнеться дощ із грозою — не ховайся попід деревами. У дерево може вдарити блискавка, і воно спалахне вогнем. Ліпше загорнись у водонепроник­ний плащ і знайди канаву чи якесь заглиблення, де можна переховатися.

4. Ніколи не розмовляй із незнайомцями! І нікуди з ними не ходи!

Птах приніс Косю на берег чималого ставка. То був не просто берег, а справжня стрімка круча! Ліворуч шурхотіли очерети. А праворуч до краю урвища підступали лісові нетрі.

— Ну, бувай здоровий, — попрощався птах. — Мені час у гніздо. А ти чекай на Водяника! У нього зараз клопіт — герць із Перелесником.

— Дякую тобі, пташечко! — мовив Кося й усівся на бережку.

Десь у траві сюрчали коники. А з води їм підспівували жабки. Домовичок схилив голову на коліна і задивився на рибок, що кружляли під водою.

Несподівано хтось злегка штовхнув його у спину.

— Гей! — пролунав іззаду грубуватий бас. — Ти хто будеш?

Домовичок скинувся, озирнувся і побачив над собою волохату істоту. Із руками, ногами і доброзичливим обличчям.

— Я Кося, — пробелькотав Кося. — Домовичок. А ти хто?

— А я — Чугайстр. Лісовикові рідний брат. Слухай, це ж чудово, що ти приблудився до нашого лісу! Бо мені вже й по­змагатися ні з ким!

— Позмагатися?! — здивувався Кося.

— Авжеж, у танцях! Я ж до балетної школи ходив. Коли ще манюнім був. Та мені сказали, що для