Тамара Крюкова - Чарівниця з острова Гроз

«Якби Гліб учора бачив мене із зачіскою та в модній сукні», — з гіркотою подумала вона.

Юна дикунка і не підозрювала, що її природна краса не потребує штучних прикрас. Звідки їй було знати, що вона, як непоказна піщинка, з кожним роком перетворюється на прекрасну перлину. Шкода, Гліб не помічав цього. Він бачив у дівчині лише надійного друга.

Якби Маріка була слабкою та беззахисною, він міг би виявити турботу й ніжність, але поруч із нею почуватися сильним і мужнім було важко. Вона не потребувала захисників. Вона сама кидалася напролом, не пасуючи перед небезпекою.

Побачивши Лідію, Гліб одразу забув про босоногу подругу і з щирою радістю вітав нову гостю. У Маріки стиснулося серце. Хоча за столом вона сиділа праворуч від Гліба, він був далеко. Його думки займала бліда дівчина з блакитними очима. Суперниця була тут своя серед своїх. Який сенс, що під час вечері Маріка нікому не поступалась у бездоганності манер? Гліб навіть не звернув уваги на її старання.

Упоравшись із їжею, всі перейшли до танцювальної зали. Маріка відчула себе особливо самотньою. Навіщо вона тут? Навколо байдужі, чужі люди. Гліб покинув її та відкрито упадав біля Лідії. Заграла музика. Пари закружляли в танці. Лиш вона, босонога й погано вдягнена, лишилася стояти коло стіни. Як не верти, вона однаково стала для всіх посміховиськом.

Маріка гостро відчувала загальну неприязнь. Вона й не здогадувалася, що причиною всьому були заздрість і ревнощі. Вишукані манери дикунки не лишилися непоміченими. Присутні дівчата відчули в ній суперницю, й не без підстав. На Маріку звернув увагу перший придворний серцеїд і джиґун княжич Милослав.

Молодий гульвіса давно переситився придворними кралями. Всі вони в чомусь були схожі й через кілька зустрічей навівали на нього страшенну нудьгу. Маріка відзначалася безпосередністю та жвавістю, не властивими іншим. Крім того, ще зовсім юна, вона обіцяла перетворитися на надзвичайну красуню. Та й екстравагантне вбрання при її чудовому вихованні мало вигляд усього лиш дитячих пустощів. Під косими поглядами присутніх княжич сміливо попрямував до Маріки.

— Нас досі не відрекомендували одне одному, прекрасна німфо. Поспішаю виправити цю помилку. Милослав. — Він схилив голову в чемному поклоні.

Маріка глянула на юнака й подумала, що той вирішив посміятися з неї. Він був ставний і гарний собою й міг легко знайти собі подружку.

— Мене звати Маріка, — гордо підвівши голову, сказала дівчина. — У мене немає ні титулів, ні багатства, тому вам краще пошукати пару в іншому місці.

— Ваша краса дорожча, ніж знатний рід. Наша королева також не може похвастатися родоводом. Кажуть, її батько був простим бакалійником, але по ній цього не скажеш. Ви також обдаровані природним благородством, — не погрішивши проти істини, полестив Маріці Милослав. — Чи не подаруєте ви мені танець?

В очах молодика читалося захоплення. Маріка краєм ока побачила, як Гліб танцює з юною баронесою, й несподівано для себе випалила:

— А чом би й ні? В усякому разі, босоніж я не віддавлю вам ноги.

Побачивши, як Маріка виходить у центр зали під руку з відомим ловеласом, Гліб захвилювався. Княжич був знаменитий своїми перемогами над дамами різного віку. В душі у Гліба залунав сигнал тривоги. Він не хотів, аби придворний шалапут змусив Маріку страждати. Піймавши погляд Гліба, Маріка стрепенулась. Чи можливе таке, щоб вона спричинила його ревнощі? Значить, іще не все втрачено.

Коли княжич із Марікою почали вальсувати, інші пари розступились. Усім було цікаво подивитися, що встругне дикунка. Та любителів позубоскалити чекало розчарування. Дівчина рухалася легко і граціозно. Мабуть, учителі танців попрацювали з нею не менше, ніж вихователі. Ніхто не знав, що уроки танців тут ні до чого. Ще змалечку Маріка заробляла на хліб як вулична танцівниця. В цьому вмінні їй не було рівних.

Помітивши, що Гліб невідривно дивиться на них, Маріка, скоряючись раптовому пориву, вислизнула з рук партнера й закружляла по залу сама. Вона згадала час, коли танцювала на площах і вулицях заради кількох мідних монет. Зараз вона сподівалася, що Гліб подарує їй свою усмішку та крихітку уваги. Дівчина кружляла все швидше і швидше, віддаючись танцю несамовито. Стрункі босі ноги миготіли на паркеті, а тендітні тонкі руки здіймалися, ніби вона хотіла вільною птахою злетіти увись.

У грудях у Маріки розгорялося тепло. Вона уявила, буцім од неї йде золоте проміння і сяюча павутина обплітає всю залу.

Захоплені невидимими чарами, всі вражено спостерігали за стрімким танцем. У цю мить глядачі готові були віддати все за один лише погляд дівчини. Залу огорнула любов. Вона невидимою сіттю вібрувала в повітрі. Маріка хотіла піймати в цю сіть лише одну людину, але за іронією долі Гліб був єдиним, на кого не подіяли її чари.

Танець урвався. Повисла напружена тиша. Ніхто не ворухнувся й не проронив жодного звуку, а потім зала раптом вибухнула громом оплесків.

Маріка кинула погляд на Гліба. В його очах був лід. Він не розумів, навіщо вона удає з себе старчиху, вуличну жебрачку, яка танцює за мідний гріш. Кілька років, проведених у сім'ї герцогині Агнеси, не додали їй ні лоску, ні світськості. Вона залишалася все тією ж дикою, неприборканою циганкою. Те, що раніше йому в ній подобалося, тепер викликало роздратування.

Бачачи холодність Гліба, Маріка знітилася. Чарівна павутина розтала, і все ж таки щось змінилося. Нікому вже не хотілося насміхатись із дикунки, а молодикам здавалося, що краса інших дівчат неабияк поблякла.

Милослав був зачарований як