Любава Олійник - Рута. Та, що вірить в кохання, Любава Олійник

Я простягнула невеликий тубус, який зручно вміщувався в  руці, ніби тримала цінний скарб.

— Потрібно віддати це Хранителю, — промовила, але коли Світозар потягнувся до нього, я різко перехопила тубус, не дозволяючи йому торкнутися.

Він кинув на мене спантеличений погляд, наче хотів наодинці випитати, що відбувається. Та в цей момент над площею знову пролунав протяжний звук горну, розриваючи тишу і змушуючи серце шалено битися в грудях. На дерев’яний поміст вийшов Будомир.

— Дорогі присутні, вітаю вас, — промовив він своїм глибоким, проникливим голосом, окинувши поглядом усіх присутніх. І сталося диво: вмить стихли розмови, згасли усмішки, і кожен, немов під гіпнозом, почав потихеньку крокувати ближче до Хранителя, притягнутий невидимою силою його особистості.

В повітрі відчутно згустилася магія, атмосфера наповнилася напругою і очікуванням чогось надзвичайного. Що ж такого криється у таємничій знахідці? І чому саме Будомир має це отримати? Можливо це якось пов’язано зі мною та моїм майбутнім у Білій Вежі? Питання кружляли у моїй голові, мов зголоднілі птахи, вимагаючи відповіді.

Візуалізація до розділу:

Кімната дівчат

одна з кімнат у східному крилі, для хлопців

мідний тубус, таємнича знахідка