Rada Lia - Мій ніжний звір, Rada Lia

— Сядь! — сухо наказав батько й зі злістю скинув додолу серветку. — Не влаштовуй істерик. 

— Невже ти не розумієш, що він привласнив мої ідеї? — не повертаючись до батька, ніби кудись у порожнечу, різко запитав Ярослав.

— Ти не наводь наклеп на людей! Я тебе не так виховував! А працюй краще, — суворо відповів Артем Богданович. — Я такого у своєму домі не потерплю! Мені за тебе соромно!

— Тобі за мене соромно?! — Ярослав з силою кинув виделку на стіл й попрямував до дверей. 

Орися також встала з-за столу й застигла, не знаючи що їй робити далі. Вона ошелешено переводила погляд з Павла на Артема Богдановича, так до кінця й не розуміючи, що тільки що відбулося.

Раптом її схопили за руку й потягнули до виходу. Це Ярослав повернувся за нею.

— А може, вона не хоче з тобою йти! — вигукнув зі свого боку Павло й зловив Орисю за другу руку. 

Він почервонів від випитого вина й витріщався на Ярослава з ненавистю.

— Відпусти її, — в голосі Ярослава лунала погроза.

Павло ікнув й засміявся:

— Дівчатам подобаються переможці. Альфа-самці, а не лузери, які навіть у компанії власного батька не можуть нічого досягти.

Орися відразу зрозуміла, що цими словами її колишній перейшов межу. Дівчина заклякла від жаху. Ярослав смикнув її до себе, ледь не вирвавши руку, й вона вмить опинилася у його обіймах. П'яний Павло не зміг втримати дівчину. Після цього чоловік залишив Орисю і яструбом налетів на конкурента. За мить Павло опинився на підлозі, тримаючись рукою за почервонілу вилицю.

На превеликий подив Орисі, батько Ярослава продовжував собі спокійнісінько сидіти за столом і вечеряти. І лиш тепер він піднявся на ноги.

— Геть з мого дому! — жорстко промовив він. — Мені соромно за те, що я маю такого сина. Якби твоя мати була жива, це б доконало її. 

У погляді Ярослава промайнув біль. Орися присіла біля Павла, оглядаючи його синець. Її серце наповнилося ненавистю до Ярослава, який смів так поводитися. Той же мовчки розвернувся й, знову схопивши Орисю за руку, потягнув до виходу. Хоча дівчина відчайдушно опиралася. 

— Я з тобою не поїду! — кричала вона біля машини. — Я хочу залишитися тут й дочекатися лікаря. Що як ти йому щось зламав?

— Тоді угоді кінець, — категорично, хриплим голосом відповів Ярослав. — Або ти сідаєш у машину, або повертай картку. Негайно!

Відчай відобразився на обличчі Орисі. Вона мовчки сіла в авто. “Ненавиджу тебе”, — прошепотіла дівчина.

— Хіба ти нічого не зрозуміла? — видавив з себе Ярослав, коли вони під'їхали до його маєтку.

— Що я мала зрозуміти? — обурилася Орися. — Що ти нестриманий, грубий й небезпечний?! За що ти його вдарив? Він кохає мене, того й чіпляється. Ти нам з ним життя зламав. Не розумієш цього?

Ярослав здивовано повернувся до неї:

— До чого тут кохання? Павло вкрав мої ідеї й представив батькові, як свої власні. Тепер у мене немає, що подати на тендер. Думаєш, він тебе любить? Він холодний кар'єрист, який по трупах піде заради власної вигоди! Він втерся в довіру до мого батька й вижив мене з компанії.

— Це все заздрощі! — вигукнула Орися. — Ти просто не можеш змиритися з тим, що він розумніший і талановитіший за тебе!

З повними сліз очима, вона вискочила з машини й побігла до будинку, залишивши розгубленого Ярослава самого.