Katerina Школіна - 11 троянд. Ти впевнений, що ми бачимося вперше?, Katerina Школіна

В кабінет заходить зовсім звичайнісінька дівчина. Заглядаю одним оком в резюме, навіть не збираючись читати. Ну що там може бути новенького? 
Студентка. Багацько практичних навичок. І місць роботи. Який сенс дивитись, де вона працювала? В Макдональдсі чи на касі універмагу?
Знову піднімаю очі на неї. І стримую бажання заплющити очі. Легкий шар макіяжу, який мав би приховати усі невеличкі проблемки, не приховує абсолютно нічого. Навпаки тепер здається, що її обличчя фарбували єгиптяни перед тим, як запхнути в мумію.
Я вже навіть забув як її звати і обривки тої інформації, що встиг побачити в резюме.
Варто віддати належне. Одягнута вона дійсно з голочки. Гарно, стримано, підходяще. Це перша з кандидаток, яка хоча б одяглася в тему нашої зустрічі. Але у неї цілком убитий вигляд. Трохи набрякле обличчя і великі синці під очима. Бліда.
- Сідайте, - показую на місце навпроти себе, поки що відвертаючи власне бажання одразу покликати нову кандидатку.
- Доброго дня, - на відміну від вмореного вигляду, у неї досить тепла усмішка. Щось мені ця усмішка нагадує. Я вирішую зробити останній тест, щоб зрозуміти чи взагалі варто з нею спілкуватися.
- Чи не могли би мені подати папку зліва від вас? - кажу холодним тоном. - І представтесь, а також розкажіть чому саме Ви претендуєте на цю роботу.
Вона обережно й повільно бере папку і передає мені. Її руки ледве видно трясуться. 
Я роблю висновок, що вона дуже добре погуляла останнім часом. Інакше, де б вона встигла вморитися до такого вигляду. Тим паче до співбесіди. 
Точно такий же вигляд був мене, коли я прокидався на ранок після затяжної гулянки з алкоголем. Думаю, зараз їй поганенько. 
Попутньо вона починає оповідати. Голос у неї, на диво, дуже приємний, але я зовсім не слухаю про що вона говорить.
Іронічно. Якщо я візьму її на роботу, то на одного алкоголіка стане більше. Буде один колишній і один теперішній. Бо ця дівчина кидати, схоже, не збирається, якщо навіть на співбесіду прийшла з бодуна. 
- Ви нам не підходите, - резюмую, після того, як вона закінчує розповідати. Тільки зараз я звертаю увагу на її очі, якими вона дивиться, здається, прямо в мою душу.
Знову це відчуття дежавю. Чомусь зараз вона мені нагадує кошеня, якого залишили обабіч дороги, але я не налаштований на благодійність. 
- Секретар генерального директора - обличчя компанії, тому вона повинна мати це обличчя. Цим ми відрізняємося від третьосортних фірм, - я ще раз кидаю на неї погляд, думаючи чи не був я надто різким. 
Утім, вона сама прийшла на співбесіду в неналежному вигляді…
На останок натикаюся на її гнівний погляд, який буквально метає в мене блискавки. Вона виходить з кабінету, а у мене відчуття, що я десь дуже сильно налажав. З чого б це?
І взагалі… З завтрашнього дня дам вказівку Христині відправити Сергію всю інформацію по помічницях. Нехай сам обирає. По скайпу, по телефону або сам приїжджає - мене це вже не хвилює. 
Я більше не витримаю.
І треба сходити в церкву свічку поставити, бо я сьогодні стільки проклять понабрався, що від претенденток, що від своїх же співробітників…