Аліна Шапошник (Аліса Кін) - Більше кохання, Аліна Шапошник (Аліса Кін)

Розділ 5

Клим занадто відповідально поставився до завдання. Він змусив мене зробити репетицію нашої сварки та обурювався, коли я не могла зосередитись. Після чого ми поїхали до кафе, де працював Денис. Я так глузувала під час репетиції, що зараз була абсолютно серйозною. Коли ми сіли до столика, який обслуговував Денис, до нас підійшов інший офіціант. Я здивовано подивилася на Клима, потім на незнайомого хлопця.

— Вибачте, а хіба не Денис обслуговує цей столик? — здивовано спитала.

— Вже ні. Його вчора звільнили.

— Невже? Чому? — поцікавився Клим.

— З незрозумілої причини, — він трохи пригнувся і майже пошепки сказав, — Так розпорядився господар закладу.

Наш із Климом план із тріском провалився. Денис більше не працює у цьому кафе. Його звільнили за день до нашої вистави.

— Ви щось замовлятимете? — поцікавився офіціант.

— Ні, — сказала я, бо тут нас більше нічого не затримувало.

— Так, — відразу наперекір моєї відповіді промовив Клим, потім звернувся до мене, — Що ти будеш?

Я трохи подумала, перш ніж зробити замовлення:

— Чай з Саусепом та тірамісу.

— Добре, — офіціант зробив записи у себе в блокноті і подивився на Клима.

— Мені те саме.

Офіціант відійшов, а я раптом подумала, що ми маємо друге побачення.

— Не переймайся, ще щось придумаємо, — він намагався мене підбадьорити.

— Стараюсь. Дивно все це. Не міг він знати про наш план, — ніяк не вкладалося в моїй голові те, що Денис знову на крок попереду.

— Думаю, це просто збіг.

— Можливо. Досі не можу зрозуміти, як він дізнався, де ми будемо, коли виїжджали на об'єкт під проводом Севи.

— Ти ж сама казала, що Денис спочатку листувався із Сонею. Вона й могла сказати куди їде та навіщо. Йому не складно було зіставити те, що ти теж будеш.

— Точно. Весь час забуваю, що він спілкувався із Сонею. Отже, тепер треба стежити за тим, що я говорю, щоб вона випадково не розповіла Денису.

— Тоді сварку можна влаштувати для них двох, — він глянув на мене з дуже задоволеним обличчям.

— Ти маєш на увазі парне побачення? — я здивувалася, і тому, про всяк випадок, перепитала.

— Щось на кшталт того, - він усміхнувся і подивився на мене, — Так, як ти на це дивишся?

— Добре, — мені хотілося змінити тему, як вчасно офіціант приніс наше замовлення, і ми приступили до мовчазного поїдання десерту.

* * *

Наші з дівчатками п'ятничні вечори ніхто не скасовував. Ми подивилися комедію і Маша залучила нас до душевної розмови.

— Леро, пам'ятаєш, у тебе було жахливе побачення з Глібом-красенем?

— Так, — вона посміхнулася.

— Так от, виявляється, буває і гірше. Лаю себе за те, що мене одразу не налякала фраза в його анкеті.

— Яка? — запитала я.

— Неважливо, скільки макарошок було на твоєму шляху. Головне, пам'ятай, якщо ти котлетка, то обов'язково зустрінеш свою пюрешку.

— А-ха-ха! — не змогла стримати сміх. — Щось у цьому є.

— Так, а що з самим побаченням? — Зацікавлено запитала Лера.

— Він активно розповідав про колишніх, поливаючи їх брудом.

— Фу, зневажаю таких, — не змогла промовчати.

— Потім запитав про мої житлові умови, і коли дізнався, що знімаю разом із подружками, гидко покривив обличчям.

— Мабуть, він розраховував на самоту, — засміялася Оля.

— Не знаю на що він розраховував, але коли він спитав, як давно у мене не було хлопця, зрозуміла, що настав час з ним прощатися.

Ми всі засміялися. Так, у мене теж були дивно-кумедні побачення. І вирішили розповідати про таких на наших зустрічах, щоби Маша одразу розуміла, що за кандидат перед нею.

* * *

Домовитися про парне побачення виявилося дуже легко, Соня давно хотіла сама запропонувати прогулянку вчотирьох або відвідування кафе. Перед входом до закладу я натрапила на Дениса.

— Поки ми чекаємо на наші другі половини, треба чимось зайнятися, - він нахабно оглядав мене.

— Наприклад, ти можеш піти та зайняти нам столик, - я схрестила руки на грудях.

— У мене є краща ідея, — з цими словами Денис несподівано притягнув мене до себе і поцілував.

Я відразу відштовхнула його і вліпила ляпас.

— Ти в своєму розумі? Що ти робиш? — Голосно обурилася я.

Він вдав, що йому не боляче, хоча червоний слід на щоці був добре помітний.

— Тоді я сама піду і займу нам місце, — я різко смикнула за ручку дверей і увійшла до кафе.

Я озирнулася на всі боки, і знайшла вільний столик. Попросила офіціанта принести меню та запитала, де у них тут туалет. Мені треба було змити його поцілунок, який для мене був дуже неприємним і мерзенним. Добре вимила губи і прополоскала рота. Потяглася за паперовим рушником, щоб витертись. У дзеркалі я побачила Дениса, який уважно дивився на мене.

— Це жіночий туалет, ти помилився дверима, — прогарчала я.

 

— Невже мій поцілунок такий гидкий тобі? — Він продовжував свердлити мене поглядом.

— Так, — різко відповіла.

— Ти можеш уявляти, що цілуєш Назара, — він посміхнувся, заздалегідь знаючи, що ці слова сильно зачеплять мене.

Я продовжувала дивитися на нього через дзеркало, не обертаючись, бо знала, якщо я повернуся, то не зможу стриматися, щоб не накинутися на нього. Тому я натягнула посмішку і якомога спокійніше відповіла:

— Знаєш, уявляти, що цілуєш мерця не так вже й приємно.

Нахилилася, щоб знову ополоснути рота. Коли знову підняла погляд на відображення у дзеркалі, Дениса вже не було. Я вдихнула і видихнула, протерла губи паперовим рушником і зім'яла його, уявляючи, що роблю це з Денисом. Він знав, що я дуже любила Назара. Мало того, я йому все розповіла про наші з ним стосунки. Завжди потрібно обережно вибирати людину, якій хочеш вилити душу. Іноді це краще зробити у зовсім чужому місті незнайомій людині, з якою ніколи не зустрінешся.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍