Влада Клімова - Крихка вірність, Влада Клімова

– Добраніч, Майкі! Та я не дуже й переймалася, але дякую.

Спати чомусь перехотілося, хоч я не плакала. Просто дивилася в стелю й розмовляла з Богом:

«Господи! Навіщо аж таким дивним ти зліпив цей світ? Створив чоловіка й жінку та подарував їм можливість кохати й продовжувати людський рід. А потім додав до цієї милої картинки кілька штрихів: гординю та жадібність, гнів та розпусту, ненажерливість, зневіру й заздрість. І борсаємося ми серед своїх гріхів та часто губимо на шляху найцінніше, що мали в душі. Так і ходимо з нею світом думаючи, що жива, а насправді душенька вже давно померла...

Ось я, наприклад. Спочатку тихо жила собі поруч з непоганим чоловіком. Та виявляється винна в його стражданнях і він пішов шукати втіху на стороні. А потім зустріла Його й відчула таке, що навіть уявити не сміла. Не тільки тілом, я й душею хотіла кохати тисячу років. Тільки виявилося, що у нього теж є свої скелети. Всі ми прагнемо єдиного й вірного назавжди. А та ВІРНІСТЬ КРИХКА й нетривала! І саме в такі моменти хочеться спитати: Господи, невже ти людей лише на муки створив?»

Покінчивши спілкування з Богом я повернулася на улюблений бік, склала долоні під щокою та скоро заснула на самоті, у своєму традиційно холодному ліжку.

Розділ 12.

Вранці зателефонувала моя зібрана й досконала матуся.

– Донечко, що сталося? Чому ти повернулася раніше? Захворіла чи вдома щось не так? – настирливо допитувалася ненька, а я вже виспалася у власному ліжку й до мене повернувся гіркий домашній сарказм:

– Та погода у них там на Гаваях не дуже сприятлива, мамо. Ось я й зірвалася додому погрітися серед купи наших машин.

– Доню, а приїдь до мене, поговоримо. Я тут новим проєктом страх як зайнята, не відірватись. Прошу тебе! Я дуже скучила й хочу бачити свою красуню, – просила рідненька і я погодилась.

Як добре їхати в нашому стабільно роздовбаному таксі, чути з вікна звичайні розмови чи навіть лайку! Я сиділа на задньому сидінні з заплющеними очима й посміхалася. Взагалі-то в моєму житті на сьогодні радощів стало ще менше, ніж до від’їзду, але дівчині з Нью-Йорка потрібно просто вдихнути чадний запах вулиць, поринути у їх монотонний гамір і все повернеться до норми. А романтичні зустрічі, кохання та зради нехай залишаються поза мною. Адже я живу і це теж благо...

– Семі, ти прекрасна! – обіймала мене мама та роздивлялася з усіх боків. – Така чарівна засмага й погляд ясний та піднесений.

Ого! Виходить телепродюсер і головний редактор зовсім втратила гострий зір, якщо навіть у тупому погляді рідної доньки не бачить сліду важких вчорашніх відкриттів.

– Ну, розповідай: як там на Гаваях? Що їдять? Чим живуть? – всілася у своє крісло мамця та запрягла давнього коника, котрий чіпляється до людей заради інтерв’ю.

– Все як завжди, мамо. Їдять що прийдеться, засмагають і п’ють коктейлі, а ще зраджують всі та всім...

– В сенсі? Хто кому зраджує? – моя бідолашна затуркана важкою роботою мама зовсім забула про таке слово як «зрада» і слава Богу!

– Мамо! Ну ти ж на телебаченні працюєш. Невже не розумієш сенсу поїздки на курорт? Туристичні путівки здається для того й вигадали, щоб між ознайомчими моментами відриватися від зашкарублої домашньої дійсності з кимось новим. А потім ту-ту... І ніхто більше нікого не згадає. Залишаються лише чудові краєвиди в телефоні та деякий час засмага на тілі, – докладно розповідала я жінці, що мене народила про сутність «оздоровчих» турів до теплих країв.

– Ой, щось ти темниш, Семі! А як тебе Майкл зустрів? Точно зрадів! Бо коли я повідомила про твій від’їзд, він ледве не плакав, – видала вона новину.

– Та ти що? Мабуть, від радощів. Адже вчора мене зустрів голою бабою на нашому столі та зізнався, що це в них давно. Ось такі, мамо, у твого зятя сльози, – не витримала я, бо кому ж розповідати про подружню зраду чоловіка, як не мамі? А розповідь про свою «шалену інтрижку» я поки пропущу!

– У Майкла є інша жінка? Семі, ти щось наплутала. Я ні за що не повірю в таку нісенітницю, – обурено вчепилася ручками у власний стіл недовірлива ненька.

– Я теж думала, що він тільки фінансист, а виявився звичайним бабником. Та й важко щось наплутати, мамо, коли перед тобою власний чоловік лиже пиз... якійсь дівці. Перепрошую! Хочу викликати клінінгові послуги, щоб простерилізували острів і плиту. Перше, що спадало на думку вчора - це посадити її на увімкнену панель. Але ж навіщо псувати гарну річ? Та кайф я їм все одно обламала.

– О, Господи! Оце так новина. І чого тобі, Семі, не сиділося на тих Гаваях до кінця строку? – почула я дивину від своєї чесної матусі.

– Тобто ти вважаєш, що якби я не побачила все на власні очі, життя тривало б рівно як раніше? А про те, що це відбувається вже не перший рік теж забути? – завелась я, наче мені не байдуже.

– Хто тобі таке сказав, його пасія? То не вір! Брехня це, Саманто. Майкл чесний та порядний чоловік і тебе кохає щиро й гаряче, – вперто захищала улюбленого зятя мама й мене це починало бісити.

– На жаль, мамо! Це зізнання зробив сам твій дорогий містер Венс, спокійно і впевнено. Він навіть надав мені перелік причин, у зв’язку з якими трахає свою секретарку.

– Тю! Ну, це вже ні в які ворота, Семі. Я кілька разів бачила ту скромну дівчинку й ніколи б не подумала, що у них з Майком стосунки. Вона йому зовсім не підходить і взагалі такі сіренькі мишки містеру Венсу не до смаку. Адже за дружину він обрав собі справжню зірку - мою доню! І що ти вирішила робити? Як завжди: з мосту та в воду. На розлучення подаси? – все й відразу хотіла з’ясувати обурена мамця.