Олена Гриб - Справа орхідеї, Олена Гриб

Хто стоїть за фальшивим викриттям? Кандидатів десять, вакансія одна.

Саєн виділив найвірогіднішого комбінатора і тепер чекав розплати, насолоджуючись кожною хвилиною буття, що залишилася. Нарешті він мав славу, про яку мріяв, – здобуту чесністю й оплачену ризиком. Його репутація бігла поперед нього, листи підтримки приходили десятками, редактор обіцяв золоті гори за ще один гарячий матеріал, але прикра дійсність полягала в тому, що наступного разу ім’я Саєна з’явиться в газеті під фото з чорною стрічкою, а навіть якщо станеться диво і його помилують, у нього не вистачить духу влізти ще у щось вагоме і знову переживати те, що він переживав зараз.

До Саєна постукали пізно ввечері. Він нікого не запрошував, тому взяв незаконно куплений револьвер і відчинив двері готельного номера, де жив від моменту публікації, не бажаючи наражати на небезпеку сім’ю.

«Настав час і мені стати героєм якогось репортажу», – подумав відсторонено, готуючись або вбити, або загинути.

За порогом стояла дівчина. Не з мрії, але й не з тих нав’язливих вертихвісток, що клеїлися до Саєна та його нового популярного життя.

– Пане Муш? – запитала вона, злякано дивлячись на револьвер. – Мене звуть Марта Врон, і я… я… я принесла історію, яка може вас зацікавити! – випалила ця невисока пухка блондинка й почервоніла, прикрила шарфиком обличчя в ластовинні. – Можна увійти?

Вона носила все чорне, на руках ні сліду від перстнів, у матер’яній сумочці з вишивкою проглядалися обриси зброї.

– Ви від Парса Ріса? – холоднокровно запитав Саєн.

– Я хочу добитися справедливості!

Він утомився боятися, втомився тремтіти ночами, втомився обливатися холодним потом від кожного стуку за вікном. Йому хотілося повірити хоч комусь. Чим погана ця дівчина з провінційною вимовою і незнайомим вогнем у очах? Чому б не ризикнути й не подивитися, куди заведе доля?

– Проходьте, будь ласка.

Пропускаючи гостю, він на мить повернувся до неї спиною.

«Це як лотерея. Я виграю? Якщо виграю, то присягаюсь надалі не…» – думав, боячись обернутися.

Периферійним зором Саєн помітив, що рука Марти чи як її там пірнула у сумочку.

Дівчина не вистрілила. Вона витягла фотографії.

«Виграв», – полегшено зітхнув Саєн.

Далі – легше. Відтепер він ніколи не підставиться добровільно. Він буде обережним, проживе довге насичене життя і викриє ще не одного негідника!

Або не викриє. Сховається на краю світу й ніколи не напише жодного рядка.

Або ж зустріне небезпеку відкрито і з честю!

Двері вибили ногою. Марта вистрілила крізь тканину. В кімнату впало озброєне тіло з діркою у лобі.

– Ой… Ось бачите, постійно так. Це і є моя проблема, пане Муш, – сором’язливо пролепетала дівчина і прикрила дірку в сумочці хустинкою, яка ідеально підійшла за кольором, ніби її підбирали саме для цієї мети, причому не вперше. – Мене переслідують, розумієте? Я маю шість виправдувальних вироків за самозахист, але це відбувається знову і знову. Ви допоможете мені? Я зібрала багато матеріалів на різних злочинців, але чомусь редактори уникають зустрічей зі мною і друкують будь-яку нісенітницю на кшталт гороскопів та історій знаменитостей!

Саєн сумнівався, що в цій ситуації можлива відповідь «Ні». Він не хотів так відповідати.

– Докладу максимум зусиль, пані Врон, – сказав, намагаючись не дивитися на труп, але потайки уявляючи на його місці свого ворога.

Йому сподобалось, як це звучить. Він вирішив, що якось вимовить ці підбадьорливі слова знову. Оновлений Саєн Муш готовий до серйозних випробувань… і не готовий відмовити людині з револьвером, але нехай про це знає лише уїдливий внутрішній голос.

Якщо вам сподобалась ця історія, будь ласка, не забувайте про «вподобайки» та коментарі. 

Щоб дізнаватися про новинки, підписуйтесь на мою авторську сторінку і приєднуйтесь до мене в соцмережах.

Приємного відпочинку в чарівних світах!

Якщо маєте можливість, будь ласка, донатьте ЗСУ і волонтерам.

І, будь ласка, завжди пам'ятайте про те, що #RussiaIsATerroristState

Кінець