Бертріс Смолл - Любов дика та прекрасна

Він був високий, по-чоловічому красивий і засмаглий, хоч вона помітила, що на його струнких стегнах, там, де білі шаровари сиділи низько, шкіра була така сама світла, як і в неї.

Коротко підстрижене волосся, темне й хвилясте, було ледь сивувате біля скронь. Очі, на подив Кат, мали сіро-блакитний колір. Він був анітрохи не схожий на свою сестру Анжелу. Риси обличчя мав як у грецької статуї — з високими вилицями, рівним носом, гарними очима й пухкими, чуттєвими губами. Довершували портрет ладно вистрижені та укладені темні вуса.

Цикалазаде простягнув руку, їхні погляди перетнулися. Незчулася Кат, як її витончена рука опинилася в його долоні. Його дотик обпікав, наче вогонь.

— Мені ще не доводилося володіти нічим настільки довершеним, як ти, Інчилі. — Голос у нього був теплий, оксамитовий.

— Ви ще не володієте мною, мій господарю Цикалазаде, — холодно відповіла вона йому.

Білі рівні зуби блиснули усмішкою, а потім паша розсміявся.

— Це лише питання часу, Інчилі, хіба не так?

Нахилившись, він підняв більше покривало і, скрутивши його, мов мотузку, накинув жінці на талію й притягнув її до себе. Коли її груди торкнулися його оголеного торса, вона вся затремтіла: чуття підказувало їй, що цим чоловіком нелегко керувати. Твердою рукою Цика підняв її підборіддя й знов усміхнувся.

— Зелені очі, — тихо проказав він. — Вони прекрасні, Інчилі, та ти й сама це знаєш, еге?

Її серце шалено калатало, і вона не могла вимовити ані слова. Кат розлютилася сама на себе. Що це з нею зробилося? Вона спробувала відвернутися, але він швидко схилився до неї й губами накрив її вуста. Катріону охопив страх, вона почала пручатися, але чоловік притиснув її до себе ще міцніше, ніжно розімкнув жіночі вуста й просунув язика всередину.

Кат відсахнулася, її очі широко розплющилися, і вона стала глибоко вдихати повітря, щоб прийти до тями. Потім підняла руки, долонями вперлась у волохаті груди, намагаючись відштовхнути його. Він тихо засміявся, схопив її руки й завів їй за спину так, що їхні тіла знову притиснулись одне до одного. Він знову впевнено заволодів її губами, і коли його язик заглибився, доторкаючись до її язика та спрагло його пестячи, вона відчула, як усередині в неї з невеличких іскор розгоряється полум’я. Поступово вона перестала опиратися й почала відповідати на палкий заклик.

Відчуваючи, що вона віддається йому, візир підняв одну руку й став ніжно стискати її округлі перса.

— Інчилі… — Голос у нього був низький, сповнений пристрасті. — Ти запалюєш мене так, як не запалювала ще ніколи жодна жінка. — Він повільно вів її через арку до великого ліжка на узвишші. Упавши на нього спиною й ніжно потягнувши Катріону до себе, він утримав її, ледь-ледь підіймаючи над собою, і налиті груди звісилися, наче стиглі фрукти. Піднявши до них свою голову, Цика провів язиком по сосках, від чого по її тілу покотилися хвилі бажання. Потім він перевернув її на спину, схилив голову та, припавши вустами до її персів, жадібно засмоктав їх. Кат огорнула палка насолода. Його губи стали гаряче блукати по її чудовному тілу, обпікаючи шкіру. Аж ось він угледів її невелику родимку — той одурманливо-звабливий маленький знак Венери, що увінчував її пожадану троянду. Він опустив руки й взявся спускати із себе шаровари. Звиваючись над нею, він стягнув їх, скинув і знову зосередився на тій чарівній маленькій плямці, що так вабила його.

Його очі розширилися від радості, і мимолітна усмішка торкнулася вуст. Та родимка була запрошенням, на яке неможливо було не відгукнутися. Він нахилився й поцілував її, задоволений трепетом, що охопив її тіло. А потім він майже опинився з нею на одному рівні і, взявши Катріонину руку, змусив її доторкнутися до його прутня. І тільки-но її рука стиснулася на ньому, паша застогнав.

На мить він поглянув униз, на прекрасну жінку під собою. Уперше в житті Цика усвідомлював, що знайшов ту, чия жага до кохання рівна його власній жазі. Вона відпустила член, і візир прихилився до неї, руками м’яко розводячи її стегна. Тепер він стояв навколішки між її ногами, і коли Кат звела на нього очі, їй аж дух перехопило: то був великий, вкритий блакитними прожилками стрижень кольору слонової кістки, що стирчав із темного волосся між його ногами. Стискаючи її сідниці, паша поволі наблизив її до себе, і вона відчула, як його чоловіча сила увірвалася в неї, немов меч.

Аж раптом він сторопів: вона виявилася не тільки гарячою та вологою, а й майже такою самою тісною, як незаймана дівчинка. Відчувши, як вона стискає його, Цика застогнав від насолоди. Опанувавши себе, він почав плавно рухатися всередині неї. Повільно опустив її на ліжко, розташовуючи зручніше. Її тіло вкрилося невеличкими вологими краплями, а голова швидко ковзала по подушці. Великі руки паші ніжно пестили її, а його голос лунав заспокійливо та ласкаво. Несподівано її листяно-зелені очі розплющилися й зазирнули в його сіро-блакитні. Вона почала тихенько схлипувати.

— Ні, Інчилі. Не треба, моя красуне, — сказав він чуйно. — Я бачу тінь іншого чоловіка у твоїх прекрасних очах. Я займу місце цього чоловіка, бо ти ніколи вже його не побачиш. Ти моя на цілу вічність! — Він смакував перемогу. — Віддай мені всю себе, кохана моя!

— Я не можу, — плакала вона. — Не можу!

Невгамовні руки знову ніжно приголубили її, а його губи вкрили легкими поцілунками її обличчя та шию.

— Я змушу тебе забути його, — пообіцяв низький оксамитовий голос.

І знову він зарухався в солодкому ритмі пристрасті, гублячись у її п’янкому теплі.

Коли вони сягнули пристрасного спалаху він пригорнув жінку до своїх широких грудей, і вона плакала, доки, знесилена, не задрімала.

Кат спала, як дитина, розслаблена, згорнувшись у клубочок. Усміхаючись, він устав із зім’ятого ліжка і, пройшовши до низького стола, налив собі келих свіжого апельсинового шербету. Розтягнувшись на подушках, Цика замріяно маленькими ковточками пив напій та споглядав свою чарівну сплячу невільницю. Гаммід мав рацію: вона варта того, щоб поводитись із нею по-особливому. Але ж, о Аллаху! З нею доводилося нелегко! Він звик, що віддає накази, а жінки в гаремі зі шкури пнуться, аби його задовольнити. Навіть шляхетна принцеса-дружина палко прагнула зробити його щасливим.

З Інчилі ж усе було навпаки. Тепер він намагається завоювати її. І не спиниться, доки не здобуде безмежну владу над її тілом і душею. Він іще ніколи не зазнавав такого блаженства, як цієї ночі. Паша аж затремтів від