Олег Євгенович Авраменко - Заборонені чари

спальні чулися звуки поцілунків. Обидві дівчини ще не спали і, судячи з усього, засинати поки не збиралися.

Маріка відійшла від дверей і зітхнула. Сама не знала від чого — від полегшення чи від розчарування. Тепер вона могла з чистим сумлінням сказати собі, що таки збиралася порадитись із Алісою, але не змогла, бо завадила Джейн, котра о цій пізній порі ще не заснула. З іншого ж боку, Маріка справді хотіла взяти з собою кузину, зізнатися їй в усьому, розповісти, як непорядно, жорстоко і навіть підло вона повелася з Кейтом та Джейн, заручитися її підтримкою й розумінням. Наразі лише сер Генрі знав усю правду про цей негідний Марічин учинок, але він надто вже сліпо й безумовно любив її, щоб вона могла спертися на нього. Прощення приходить лише через осуд, а батько так і не навчився засуджувати її. Для нього все, що Маріка робила, лежало за межами добра та зла.

Інша річ, Аліса та Стен. Вони також любили її — проте любов не засліплювала їх, а лише робила поблажливими, схильними до прощення. Маріка давно збиралася розповісти їм про все, але ніяк не могла зважитися. Вона дуже боялася, що Стен скористається цим, щоб розлучити її з Кейтом. Здоровий глузд підказував їй, що ці страхи безпідставні, та все ж вона не хотіла ризикувати. Розмову з братом Маріка вирішила відкласти до остаточного вирішення питання з короною — а це мало статися вже незабаром. Мешканці Златовара, що спершу підтримували Чеслава, після битви під Інсгваром почали ремствувати і, не бажаючи облоги міста, дедалі наполегливіше вимагали від нього скласти повноваження і скликати князів для виборів нового імператора. Учора вночі, рятуючись від неминучого бунту, Чеслав залишив столицю і на чолі невеликого війська з вірних йому краян відбув на південний схід — до Вишиграда, своєї вотчини. Там він ще довгенько зможе протриматися, але це вже мало кого турбувало. Головне, що Златовар був готовий прийняти свого майбутнього імператора.

Піднімаючись сходами на четвертий поверх, Маріка впіймала себе на тому, що заздрісно й навіть ревниво думає про Алісу та Джейн. Це було тим більше безглуздо, що всі свої ночі вона проводила з Кейтом і була безмежно щаслива. Утім, заміжжя ніяк не вплинуло на її кохання до Аліси, а кузина, хоч і була тепер з Джейн, нітрохи не охолола до Маріки. Наразі в своїх стосунках вони взяли паузу, Маріка зглянулася на Кейтові почуття і вирішила нічим не затьмарювати йому початок подружнього життя, а як буде далі — час покаже. Та в кожному разі, вона не уявляла свого майбутнього без Аліси. Звичайно, Маріка аж шаліла від пристрасних ночей з Кейтом — але й дуже скучала за ніжними ночами з Алісою…

На щастя, королівська спальня була вільна — сьогодні Флавіан ночував у своєму палаці. Маріка самостійно відкрила портал і пройшла до братового кабінету в Мишковарі. Свого часу їй не склало ніяких труднощів умовити Флавіана налаштувати на неї флорештський портал; набагато важче було переконати Стена дати на це згоду. Попри їхній розрив, попри те, що Маріка вийшла за іншого, Флавіан не змінив свого ставлення до неї й ладен був потурати їй в усьому. Його кохання виявилося на диво безкорисливим і зовсім не еґоїстичним.

Дійшовши до своїх покоїв, Маріка вже у вітальні відчула, що її портал зараз активовано. Мабуть, ще ввечері місіс Волш навідалася сюди, побачила, що лист та годинник зникли, тому не змогла дочекатися призначеного часу і прибула на зустріч раніше.

Маріка нечутно прослизнула до спальні й обережно рушила до кабінету. На півдорозі вона загасила свою світлову кулю, поклала її на підлогу попід стіною і привела в дію заздалегідь підготовлені чари. Маріка не була аж такою безвідповідальною, щоб не вжити застережних заходів. Портал у братовім кабінеті вона залишила відкритим, а в світлову кулю, з якою встановила маґічний зв’язок, вклала спеціальне повідомлення, щоб його було негайно надіслано всім членам Ради у тому разі, коли цей зв’язок перерветься.

Після цього Маріка стала почуватися спокійніше і впевненіше. Наблизившись до дверей кабінету, вона уважно прислухалася і визначила, що там перебуває лише одна людина.

Самі двері було замкнено зсередини на засув — цілком розумна пересторога. Маріка могла прибрати його за якусь секунду, але навмисно зробила це повільно. Людина в кабінеті, помітивши, що засув рухається сам по собі, сторожко відступила до порталу, проте в її рухах не відчувалося зайвої нервовості. Вочевидь, вона боялася появи когось із прислуги; а от зустріч з тими, хто силою думки здатний рухати предмети, її не лякала.

Ввійшовши до кабінету, Маріка побачила в світлі порталу струнку біляву жінку середнього віку. В її правильних і тонких рисах обличчя була помітна безсумнівна родинна схожість з Кейтом та Джейн. І з Кейтом — особливо.

„Не дивно, що він вважає її своєю справжньою матір’ю,“ — майнуло в Марічиній голові.

Вона мовчки зачинила за собою двері, замкнула їх на засув і лише тоді сказала:

— Добрий вечір, місіс Волш.

— Добрий вечір, леді Маріко, — відповіла Кейтова мати і зміряла її пильним поглядом, в якому вчувалося невдаване захоплення. — А ви дуже вродлива. Досі я бачила вас лише на фотоґрафіях, але вони не передавали всієї вашої живої краси.

Маріка змалку звикла до того, що її зовнішність справляє на людей сильне враження, їй було приємно вислуховувати компліменти як від чоловіків, так і від жінок. А слова місіс Волш принесли їй особливе задоволення — адже це була похвала свекрухи…

— Рада, що сподобалась вам, місіс Волш. І принагідно хочу подякувати за попередження. Ви врятували життя мені, моєму батькові та Алісі.

— Це було найменше, що я мусила зробити. — Вона секунду помовчала. — І скажу чесно, що зробила це не лише для вас, а й для моїх дітей. Я сподівалася, що вони прийдуть з вами. Хоча б один Кейт…

— Не зараз, — твердо мовила Маріка. — Поки вам ще рано зустрічатися. Але запевняю вас, що з Кейтом та Джейн усе гаразд. Перекажіть панові Смирнову, що я добре дбаю про його доньку.

Місіс