Vladyslav Derda - Людина у човні, Vladyslav Derda

- Ти все ж докопався до правди, я знав що ти точно рано чи пізно докоплешся до правди, але не знав що так скоро!

- Ти думав, що вона завжди буде невідома? Не можна приховати правду! Тому я слухаю тебе Маріус, розповідай, а я звірятиму бреше ти чи ні!

- Ну гаразд Карлстене, слухай правду! - посміхнувся Барнст.

- Ти не подібний мені, в тому то і вся проблема. Ти копія свого батка, амбітний, впертий, справделивий до безумства, людина честі, слова і принципів!

- Куди там тобі до мого батька!

- Тут ти правий, так говорили мені всі навколо, з самого дитинства. Ервін завжди був кращим за мене на думку багатьох, він і справді був таким, як вважали і говорили всі, проте я не був настільки гіршим щоб мене не помічати. Важко жити в тінні брата, того хто краще за тебе, хоч і ти не є гіршим, та якби не він то точно уся любов і визнання, досягнення були б лише моїми!

 - Так це все дитяча образа? Невже ображений хлопчик став тираном, щоб помститися мнимим ворогам? 

- Можливо, але справа не лише в дитинстві. Юність і молодість та ж сама історія. Він завжди перший і кращий, похвала батька, пошана рідних, захоплення оточуючих. Він був старшим я молодшим, всього на кілька годин, саме народження визначило наші долі, та я не схотів миритися з цим. Я нічим не гірший за нього, але коли він забрав у мене моє кохання, це стало першим тривожним дзвіночком і першою насінинкою нашої ненависті. Я не міг пробачити ні його ні твою маму, це була зрада, він забрав її у мене, розумієш, забрав кохання усього життя!

- Тому ти вирішив стати таким, щоб всім помститися?  

- Я став таким, щоб бути сильним!

- Думаю, щоб всі інші просто були слабкимим в порівнянні з тобою! 

- Так воно й є! - погодовся він з Матіасовими словами.

- Ти говориш про людину, яку ти кохав, як про річ, що можна забрати чи віддати, абсолютно не зважаючи на те, що це людина!

- Якщо людину можна купити то вона вже перетворюєтся на річ!

- Та ти не купив її, бо тоді б я не народився!

- Все вірно, я не купив її! - зітхнув він. - Я перестав житти накресленимим шляхами, перестав чекати на провидіння Творця, що вершить твою долю. Ні спасибі, я вершитель своєї долі, змусити нікого не можна, ну принаймні ні твоя мама ні твій батько не були такими людьми. Доречі ти ж знаєш, що твоя мама жива?

- Ти казав що померла, і ти збрехав! - докорив його Матіас. 

- Не вперше Карлстене чи Матіасе, як краще до тебе тепер звертатися? - посміхнувся показуючи усе своє задоволення.

- Чому ти викрав мене? Вирішив помститися тій кого кохав через її вільний вибір?

- Я хотів надавити на твого батька бо він був занадто впертий, як ти, а тут ще і нагода помститися людіні, яка обрала іншого, а не мене. Такий шанс випадає не часто!

- У кожного є вибір і не тобі судити його! 

- Не в моїй компетенції судити! - він знову ковтнув віскі.

- А що тоді в твоїй компетенції?

- Викривляти людські стежки! - засміявся Барнст.

- Чому ти хотів надавити на батька?

- Я хотів, щоб він був зі мною, на моїй стороні! - пояснив він.

- Але він не схотів зраджувати свою країну і продавати з тобою зброю! - додав Матіас.

- Він же у нас герой! - дорікнув Барнст.

- Герой не те що ти! 

- Країна вже давно була продана, чому б тоді не заробити на безбідну старість, чи ти думаєш, як мене ніхто не чіпав? Завжди є ті хто все бачить і закриває очі, але твій батько був ще тим впертякою, наче віслюк до безумства непорушний у своїх клятих принципах. Лише і бурмотів, відданість, любов, честь, чисте сумління, відповілальність чхати я хотів на його балачки. Всього лише треба було сказати так, просто не заважати і все, усім було б добре, а так багатьом непереливки через необдуманість одного чоловіка!

- Скільки горя через тебе! 

- Я роблю лише, те що маю робити, я роблю свої справи, я не змушую нікого робити того, що роблю сам, просто багато людей - речі, які можна придбати, у всьому, що відбувається з ними винуваті вони самі!

- Тому він був таким тобі противним, бо не був річчю? Тобі важко з такими людьми, чи не так? Тобі подавай бездумних рабів!

- Рабів, що люблять гроші, це їхня найпрекрасніша риса і втой же час найзгубніша. З такими простіше вони слухаються, багато не думають, а усе, що їм треба це задовольнити свою егоцентричну потребу, заповнити свою пустоту кількома тисячами схожих між собою папірців, за які можна купити все і водночас нічого, а з вами важче ви з іншої сторони барикад. Я люблю справу мати з дурнями з ними краще з слабкими з ними легше і боязливими з ними простіше, а з тобою і такими як ти важко, а так нічого не побудуєш і не відчуєш себе володарем над їхнім життям!

- Тому ти помиловся в мені. Ти думав я такий самий, як вони або ж ні не так, ти навмисне хотів мене таким виховати? - збагнув Матіас.

- Хотів, ще й як хотів! - посміхнувся він.