Julia Shperova - Хімера, Julia Shperova

- Кожне емоційне потрясіння вело його все ближче до того, щоб стати таким, і, ймовірно, вони вбили його дядька, щоб його біль втрати переважив у ньому все людське і завершили його перетворення.

- Тобто в теорії його можна як мінімум заспокоїти, - припустив Халден.

- Про що ти?

- Ви маєте рацію, мій друже, - підтримав здивованого мага Бартон. - Ви усвідомили це швидше за всіх, швидше за мене свого часу. Прийшли до єдино правильного рішення.

Усі погляди на галявині кинулися до старого чарівника.

- Є в мене одна ідея. Але боюся, вона вам не сподобається, - простягнув він, дивлячись на дівчину, що завмерла за кілька футів від хімери.

~~~

Детектив О'Ніл був готовий присягнути: справа пахла чортівнею. Спершу він побачив блискавки, що били щоразу в те саме місце в лісі. Він подумав, що це лісова пожежа чи незаконне звалище загорілося, тощо. Він був готовий повірити у будь-що! Але машина тричі глухла без жодної на те видимої причини, поки він під'їжджав до чащі, а тепер він разом з загоном полісменів заблукав у трьох соснах, серед яких виріс і знав їх як свої п'ять пальців.

- Що тут відбувається, чорт забирай! - Вилаявся він, оглядаючись навколо. Ліс грав із ним у хованки. Не пускав його, кружляв на місці. Дастін О'Ніл ніколи не вірив у забобони, але тієї миті він був готовий зізнатися самому собі у тому, що справа нечиста. 

Потягнуло димом і смогом, і дуже швидко ліс затягло димкою, скрізь яку ніхто з них не міг нічого розгледіти. А потім стало важко дихати і один за одним полісмени впали додолу, ледви дихаючи. Останнім, про що подумав детектив О'Ніл перш ніж втратити свідомість, було першим за все його життя бажання кинути палити.

~~~

Елінор намагалася не ворушитися, вона стояла зовсім поруч із тим місцем куди могла дотягнутися ця страшна примара того, хто раніше був Джеймсом. Дівчина не могла змусити себе відійти від нього. Важкі краплі дощу давно просочили наскрізь її одяг та волосся, але вона не відриваючись дивилася в темні очі хімери і беззвучно шепотіла.

- Рано плакати, панночко. У мене є план, - повідомив їй Бартон, він підійшов ближче. Всі, крім Лероя, тут же зібралися біля нього півколом; перевертень залишився патрулювати периметр галявини.

- Не можу гарантувати, що все спрацює, але спробувати варто. Все одно світанок ми пропустили, і вбивати хлопчика тепер марно, лише нігті обламаємо.

- Що ти задумав, Теренсе? - Друїд наблизився до старого магу впритул. - Що за авантюра?

- Згадайте чому вас навчали у дитинстві. Магію можна контролювати, якщо контролювати...

- Власні емоції, - закінчив за Бартона Хейз. - І що?

- Все просто. Я переконаний, вся справа полягає у контролі емоцій. Сприймайте хімеру як мага з дуже чутливим его. Його треба заспокоїти, поговорити по душах, не виявляючи страху. І якщо нам пощастить, ми знову побачимо перед собою хлопчика, як і раніше.

- Ви вже робили це раніше? - З хвилюванням запитала Ліліт. - Ви змогли повернути хімері людську подобу?

- І так, і ні, - маг відповідав дуже чесно і всі відчували це. - Мені одного разу пощастило повернути хімері її людське обличчя, але потім я втратив її. Вона пішла і, боюся, назавжди. Але це справи минулого. Зараз ми маємо подбати про цього юнака.

Теренс Бартон підійшов до Елінор і м'яко взяв її за руку. Дівчина не чинила опору.

- Я впізнаю твій погляд, дівчинко, - спокійно сказав він. - Ти хочеш допомогти Джеймсові? Ти можеш спробувати.

- Я? - Дівчина відірвала погляд від хімери і з хвилюванням і надією подивилася на мага.

- Ні, цього не буде. Це надто небезпечно! - в один голос запротестували Френсіс та Ліліт.

- Ми не знаємо, чи це спрацює, і ризикувати тобою я не збираюся, сестро. - Френк Арош схопив Елінор за зап'ястя і міцно стиснув його. Дівчина не зрушила з місця. Горгуля заступила собою дочку. Обличчя Ліліт затремтіло, вона була готова прийняти вигляд горгулі, щоб захистити свою дитину.

- Ліліт, - обережно покликав її Лютом. Він зітхнув і знову покликав. - Ліліт, будь ласка. Дай їм шанс.

Горгуля з вогненно-рудим волоссям не рушила з місця.

- Ти б хотіла, щоб для твоїх дітей зробили те саме. Ти знаєш, Джеймс має цей шанс. Знову стати людиною. Шанс, який ти б не впустила, я знаю.

Ліліт замружилася на мить, а коли розплющила очі, Мартін продовжував.

- Ти знаєш, вона впорається. Закоханим добре вдається підібрати слова втіхи.

Ліліт Д'Еспер зробила крок убік, забираючи сина.

- Хіба? - прошипіла вона.

- Хіба ні? - м’яко відповідав Мартін.

Елінор не могла підвести погляд на матір та брата. Вона намагалася щось сказати, але тільки дивилася з-під опущених вій на Джеймса не в змозі говорити.

- Тут є одна деталь, - продовжив Бартон. - Я думаю, їй потрібно підійти до Джеймса дуже близько, і зняти з нього кайдани.

- Ні! - вигукнула Ліліт, Мартін з силою стис її пальці і вона не обсмикнула руки.