Катерина Мединська - Розлюбити за будь-яку ціну, Катерина Мединська

Чомусь слова Гюнтера дуже вразили Ніколь. Вона поволі перевела погляд на Лорана. У його красивих смарагдових очах жила найніжніша любов на світі, і вона відчула таке чудове збудження, що порівняти не було з чим. На неї ніхто й ніколитак не дивився, навіть Даніель.

Лоран змовницько підморгнув Ніколь.

– Гюнтере, де моя їжа? Якщо ти зараз не принесеш мені м'ясо, присягаюся, я так озвірю, що накинуся на тебе. Ти такий товстенький та апетитний, Гюнтере!

– Та ну тебе, Лоране! Я намагаюся допомогти тобі налагодити особисте життя.

– Дякую тобі, друже! – Лоран притиснув руку до серця. – Але тобі все-таки доведеться віддати п'ятсот доларів Ніку, які ти заперечив, бо й цього року я не одружуся.

Гюнтер ніяково скривився.

– М'ясо зараз подадуть.

Гюнтер не збрехав, справді одразу подали їжу. Це були два стейки, картопля фрі, салати та коли.

Ніколь з жахом подивилася на величезний шмат м'яса мінімального ступеня підсмажування. Він був такий великий, що Ніколь не уявляла, як можна з'їсти хоча б чверть порції.

Але Лоран з апетитом уплітав шматок за шматком, не відволікаючись на розмов.  Ніколь, мимоволі задивилася на нього. За ним було приємно спостерігати. Не хотілося нікуди йти. Було надто добре.

– Ти з такою цікавістю дивишся на мене. Я був голодний, – знизав плечима Лоран і твердо заявив: – Я ненаситний, не можу зупинитися.

Ніколь розуміла, що він говорить про їжу, але в її голові самі по собі чомусь виникли картинки оголеного Лорана. Він ніби прочитав її думки і хитро примружив зелені очі.

– І те, про що ти подумала зараз, теж.

Ніколь відчула, як спалахнули її щоки.

– Якщо ти доїла, ми можемо йти.

Ніколь погодилась.

У супермаркеті вони купили всі необхідні інгредієнти для приготування святкової вечері та швидко повернулися додому. Ніколь розуміла, що часу залишилося замало і з надзвичайним ентузіазмом зайнялася готуванням.

Довелося долучити до процесу Лорана, вона сама просто не справлялася. Щоправда, поряд із ним їй було складно зосередитися. Як він і обіцяв, тепер просто дивився на неї. І від цих відвертих поглядів усередині неї загорялося якесь пекельне полум'я, яке спалювало останні докази здорового глузду разом із думками про вірність Даніелю.

Повітря навколо них немов тріщало від сексуальної напруги. Все її тіло шалено вимагало Лорана. Негайно!

Вона люто шаткувала морквину і змушувала себе не думати про Даніеля. В цей момент до неї ззаду підійшов Лоран. Він нічого не робив, просто стояв, чекаючи на подальші вказівки Ніколь. Але коли вона обернулася до нього обличчям, її ніби паралізувало бажання.

Ніколь відчула себе огидною. Вона вважала, що любить Даніеля, але при цьому дуже хотіла зайнятися сексом з Лораном.

Лоран повільно підійшов до неї і забрав ножа, який вона стискала в руці.

– Давай я допоможу тобі, – запропонував Лоран.

Чорт! Навіть його глибокий голос діяв на неї збудливо.

Ніколь відвернулася і відійшла на відстань. Їй треба було прийти до тями. Ще трохи – і вона сама накинеться на нього із поцілунками. Від однієї думки про секс із Лораном вона повністю втрачала голову. Їй дуже хотілося дізнатися, який він у ліжку. Ніколь підозрювала, що може пізнати у його руках справжнє блаженство. Думки про Даніеля зовсім не рятували, Ніколь бачила перед собою зелені очі Лорана і плавно поринала в якийсь чуттєвий транс. Щоб відволіктися, Ніколь почала рахувати про себе до ста.

Лоран бачив, що Ніколь вся сіпана і поводиться дуже відсторонено. За останню годину вона промовила лише одну фразу: «Подай, будь ласка, ніж». Вона сказала так тоном і з таким виглядом, що він подумав, що Ніколь не в собі. Що коїться в її милій головці, він просто не підозрював. Йому шалено хотілося поцілувати її і доторкнутися до світлого кучерявого волосся, яке було зібрано в хвіст. Чудова постать Ніколь подобалася Лорану настільки сильно, що він у своїх думках тільки й робив, що роздягав її. Так, Лоран безсовісно поїдав Ніколь очима! Це все, що він міг собі дозволити.

Час невблаганно рухався. Настав вечір. Вони сервірували стіл: розставляли столовий посуд та прилади. Здавалося б, невигадливе, банальне заняття, але Лоран віддав би все, що мав, аби щось подібне робити з Ніколь щодня. Разом прокидатися, готувати завтрак, пити каву, розмовляти. Він хотів, щоб Ніколь залишилася у цьому місті, у його житті, у цій квартирі. Хотів любити її, бо вона була його любов'ю та всім, що йому було потрібне для щастя.

Незабаром до них з'являтимуться гості і світ знову збожеволіє. А поки що вони все ще залишалися у своєму маленькому затишному світі. Лоран переконав собі, що таки зірве з її губ ще один невинний поцілунок. Це нікому не зашкодити, а він більше не міг боротися із собою.