Julia Shperova - Хімера, Julia Shperova

~~~

Елінор ледве могла контролювати своє обличчя. Вона ступала тихо, слідом за своїм братом, жахаючись можливості знайти мертве тіло Джеймса десь там попереду. Похмурий нічний ліс лякав її, як і можливе майбутнє.

Дівчина здригнулася від звуку листя, що сколихнулося поруч, вона миттєво прийняла захисну стійку. З глибини лісу виступили дві тіні. Світловолосі юнак та дівчина привітали загін. Дві пари білих очей без натяку на зіниці виглядали доволі моторошно на тлі нічного лісу.

- Ось так ви зустрічаєте друзів, Лерою?

- Гідеоне! Гелло! - денний перевертень поспішив обійняти новоприбулих.

- Ми прийшли допомогти. Батько ніколи не забував, що ти зробив для нас, Лерою, - Гелла обійняла друга і посміхнулася до Халдена. Маг усміхнувся у відповідь дівчині з очима без зіниць. - Батько передає тобі привіт, Алохою.

- І на тому спасибі, красуне, - відповів маг.

- Денні перевертні, - вражено видихнув Колтон. - Повірити не можу. Денні перевертні допомагають хранителям. Безпрецедентно!

Гідеон зробив шаг вперед.

- Ми тут, що виконати волю батька, допомогти вам врятувати вашого друга та помститися вбивцям брата. Мисливці всім насолили, чи вам не знати. Батько знає, ви ніколи не підтримували Арія у його гоніннях денних перевертнів.

Перевертні склонили голови у бік колишнього Голови Ради, той на мить опустив голову на груди, приймаючи їхній знак поваги.

- Ми зробимо все можливе, щоб те, що трапилося, ніколи не повторилося, - запевнив Гідеона Лерой.

- Як ви знайшли нас? - з підозрою у голосі запитав Френсіс і подивився на Лероя, але наподив, відповідь прийшла звідки не чекали.

- Надіслав я тут звістку старим знайомим, - відмахнувся Халден і, побачивши несхвальні погляди з усіх боків, буркнув. - Чого ви дивитеся? Я хотів як краще. Вони мають таке ж право на помсту, як і інші.

- Смерть нашого брата не залишиться невідомщеною, - запевнив Гідеон.

Друїд попросив усіх зосередитися та прийняти захист лісу.

- Ми в лісі, тож користуватимемося дарами природи.

Він стиснув руки в кулаки, а коли розтис пальці, на кінчику кожного з них світився крихітний вогник болотяного кольору. Заступник Голови Ради П'ятьох струснув пальцями і вогники зірвалися з його рук, підлетіли до кожного хранителя і розчинилися, ледве торкнувшись шкіри. Тільки горгулам не дісталося магічного захисту.

- Закляття все одно на вас не лягають як треба, - друїд кивнув Мартіну і Ліліт, - тож і не намагатимемося. 

Горгули переглянулися, і холоду в їхніх поглядах було вже менше.

Вогники не змогли проникнути під шкіру Елінор і Френсіса і, безуспішно покружлявши навколо них, розчинилися в повітрі.

- Дякую, Томе, - подякував друїда Теренс Бартон.

- Нам не варто гаяти часу, - Лютом вказав рукою на світанок, що набирав сили, як раптом менше ніж у тисячі ярдів від них засяяли блискавки, ударяючи в те саме місце раз за разом.

- Джеймсе! - беззвучно видихнула Елінор і кинулась бігти до блискавок.

~~~

Дастін О'Ніл невилазно сидів над стосом паперів вже третій тиждень, намагаючись знайти хоч якусь зачіпку, хоч якусь ниточку. Допити, протоколи, результати розтину змішалися у страшний калейдоскоп перед очима.

Минулу ніч він провів у дільниці, заснувши прямо над документами. Прокинувшись ранком він усвідомив що все ще був на роботі, приречено застогнав і закурив. Дастін відсунув від себе всі папери і потягнувся. Спина заніміла від незручного сну.

За якусь хвилину він вийшов з поліцейської дільниці і попрямував до кафе.

- Піду-ка вип'ю кави, підбадьорюся.

Ранок зустрів його холодною мрякою, ще не розвиднілося, на горизонті тільки-но зайнялася зоря. Звідси було видно й густу смугу лісу за широкою дорогою та безлюдні вулички із зачиненими крамничками навпроти.

- День буде гарний, аби тільки не пішов дощ.

Детектив зіщулився від ранкової прохолоди і попрямував до кафе у кварталі звідси. Цілодобова кава та пироги, а також особливий дозвіл курити і окремий столик - у кафе Дастін давно став завсідником і мав деякі переваги.

Через десять хвилин він уже попивав свіжу, гарячу каву і заїдав її яєчнею з беконом.

Так справа піде краще, думав детектив. Поїмо, вип'ємо кави і можна буде заново штурмувати цю справу.

Він з тугою подивився на горизонт, що червонів за стіною лісу. Ще один день.

- Кого я обманюю, - похитав він головою. - Це безнадійно. Жирний висяк на мою шию, капітан рватиме і метатиме, а шеф просто прикінчить.