Скотт Ферріс - Інґа

Один з помічників Джека в Конгресі — Ленґдон Марвін-молодший стверджував, що Кеннеді кілька разів намагався забрати свою справу з ФБР. Він також говорив, що Джек вважав, що секс-плівки у Гувера є. Коли він обрався до Конгресу, то «однією з його нав’язливих думок були плівки Інґи-Бінґи, — казав Марвін. — Він хотів видобути їх із нетрів ФБР. Я порадив цього не робити, бо вони б їх ніколи не віддали». Попри те, що Марвін буцімто попереджав: «Я казав йому не бути дурнем»{963}, після першої відмови Бюро Джек, уже будучи сенатором, зробив ще одну спробу. Він так нічого і не отримав, але коли стало ясно, що Джек може стати президентом, Гувер недвозначно дав зрозуміти, що справа в нього.

13 липня 1960 року, у день, коли Джека висунули кандидатом у президенти, і коли Інґа привітала його телеграмою, Гувер наказав помічникам підготувати все, що Бюро має на Кеннеді. Наприкінці дня він отримав доповідну на дев’яти аркушах, в якій зазначалося, що загалом родина Кеннеді мала з ФБР дружні стосунки: свою роль зіграли постійні лестощі Джозефа Кеннеді, а також те, що Джек був палким антикомуністом. У доповідній також писалося, що Кеннеді звинувачували у підтасовці результатів голосування виборів делегатів під час праймері; а далі, під грифом «Різне», перед інформацією, що Джека бачили на вечірках з повіями у товаристві Френка Сінатри, йшла примітка, що він «також мав позашлюбні статеві контакти з дружиною іншого в часи Другої світової війни». Наступного дня Гувер наказав перенести справу Інґи в його особистий кабінет, щоб надалі мати до неї безпосередній доступ{964}.

Незабаром після цього Гувер зустрівся з братом Джека і головою його передвиборної кампанії — Робертом Ф. Кеннеді, і повідомив, що хоча ФБР чуло доволі багато пліток про Джека, зокрема про його стосунки з Інґою, та Бюро запевняє родину Кеннеді: хай який компромат був би у його архівах — усе буде надійно збережено особисто Гувером. Після цієї розмови директор ще неодноразово повторював те саме впродовж років президентства Кеннеді.

«Думаю, він приблизно кожного місяця відправляв свого підлеглого повідомити про когось відомого мені, чи про члена моєї родини чи про закиди стосовно особисто мене, — згодом згадував Роберт Кеннеді. — Гувер усе це робив для того — правильно це чи ні, — щоб дати ясно зрозуміти: над усім стоїть він і всі дані приходять безпосередньо до нього»{965}.

Гувер не погрожував. Нічого не вимагав. Йому і не треба було. «Якби він напряму шантажував будь-якого з президентів, той, я впевнений, викинув би його з крісла», — якось пояснював відомий колумніст Джек Андерсон. Гувер радше використовував «дружній підхід». Журналіст сказав, що Гувер, удаючи, що захищає президента, говорив би щось на кшталт: «Є певна інформація, яка може дійти і до ваших ворогів, пане президенте… І хочемо, щоб ви знали, що ми робимо все можливе, щоби запобігти витоку цієї інформації»{966}.

Джек зрозумів це «дружнє» послання, і це викликало розчарування та подив його друзів і прихильників. Наступного дня після перемоги над Річардом Ніксоном, він покликав друзів на вечерю у селище Гайанніс-Порт і спитав у них, які його перші кроки мусять бути на посту президента. Першою ж ідеєю цієї «жвавої» дискусії було звільнення Гувера. Джек, «слухаючи з явним зацікавленням, жартував над друзями», згадував один з гостей, історик і помічник Кеннеді Артур Шлезінґер-молодший{967}.

Шлезінґер згадував, що, не свідомі існування Гуверової справи на Джека з Інґою і впевнені, ніби президент поділяє їхню антипатію до директора Бюро, ті, хто пропонував його усунення, були «трохи роздратовані», коли наступного ж дня Кеннеді оголосив про перепризначення Гувера головою ФБР ще на чотири роки{968}. Ще обуренішим видавався приятель Джека — Бенджамін Бредлі, який, у той час усе ще очолював столичне бюро тижневика Newsweek, чув дзвінок Кеннеді до директора і як той «запевняв Джона Едґара Гувера, що дуже його потребує і розраховує на нього впродовж усього свого президентства. Я подумав: це вже трохи занадто»{969}.

Звісно, Бредлі знав про походеньки Джека, зокрема про інтрижку з його братовою Мері Пінчот Мейєр, але не відав про те, як багато було інформації в Гувера і як вона поповнюватиметься впродовж всього президентства Кеннеді доповідями про його постійні сексуальні ескапади, включно з дуже небезпечними зв’язками. Якби про них дізналися тоді, це коштувало б Кеннеді крісла в Білому домі.

Дозволяючи Гуверові «перебувати в наметі і справляти нужду назовні, аніж ззовні на намет», як казав про шефа Бюро президент Ліндон Джонсон, Джек вважав, що може приховати всі ці історії, хоча й ніколи не сумнівався у готовності Гувера використати їх на свою користь{970}. Тож коли Гувер пред’явив президенту Джеку претензії про його украй ризиковані інтрижки — одну із Джудіт Кемпбелл Екснер, коханкою ще двох босів мафії, а другу з Еллен Рометш, підозрюваною у шпигунстві на користь Східної Німеччини, — Кеннеді одразу ж припинив з ними зв’язки.

Страх перед Гувером і його файлами також пояснює призначення головним прокурором молодшого брата Джека — Роберта. Традиційно вважається, що Джозеф Кеннеді натиснув на норовливого Джека, щоб той призначив Боббі на знак подяки за його допомогу під час передвиборчої кампанії. Але знаючи про погрози Гувера оприлюднити роман з Інґою та іншими, також можливо, що Джек вважав Боббі на посаді голови Департаменту юстиції додатковою гарантією того, що історія з Інґою (та інші його розваги) ніколи не вийдуть на світло — принаймні, поки він живий.