Скотт Ферріс - Інґа

у 1929 році. Його дружина пішла від нього, а вітчим Джекі — Г'ю Окінклосс був скупим зі своїми нерідними дітьми. Джекі, яка вважала Джека привабливим, вирішила, що потребує заможного чоловіка для забезпечення того життя, якого вона прагнула; Джек був членом однієї з найзаможніших родин у світі. «Словом, вона хотіла вийти за Джека через гроші», — сказала телевізійна кореспондентка і друг сім’ї Ненсі Дікерсон{958}.

А всі ті, хто бере шлюб лише з розрахунку, швидко розуміють: вони це заслужили. Незважаючи на попередження від друзів Джека, Джекі не була готова до такого приниження, яке вона відчувала від постійної потреби чоловіка в інших жінках і від його холодності в їхніх стосунках. Джека, який вихваляв те, як добре вони з Інґою знали одне одного, здається, не цікавила особа дружини. Коли журнал Look брав у нього інтерв’ю про Джекі, той, описуючи дружину, напружено вичавив із себе такі менш ніж відверті зізнання на кшталт «у неї чудова пам’ять і вона знає багато мов», а потім, здавшись, спитав журналіста: «Чому б замість цього не зробити матеріал про мене?»{959}

На відміну від Інґи, Джек ніколи не писав дружині листів, лише зрідка, під час сенаторської пошукової роботи, листівки. Він навіть зробив пропозицію Джекі телеграмою. Вона проводила на самоті майже всі вихідні, а коли Джек бував удома, то займався переважно роботою чи спілкувався з друзями-чоловіками. «З таким самим успіхом я могла б жити на Алясці», — стогнала Джекі{960}.

Навіть вагітність і наступний за нею викидень не стримали Джека. У 1956 році, поки він насолоджувався круїзом по Середземному морю в компанії європейських красунь (жодна з них — не фон Пост), Джекі передчасно народила маленьку дівчинку, яку назвала Арабеллою. Отримавши про це звістку, Джек не телефонував дружині цілих два дні. Лише зрозумівши, що його відсутність поруч із нею шкодить кар’єрі, він повернувся до Сполучених Штатів. Джозеф Кеннеді, який бачив у Джекі ті самі риси, що й в Кік, благав, підкупав і закидав її листами, в яких просив не розлучатись із Джеком, не руйнувати його майбутнє. Джекі здалася і сказала подрузі майже те саме, що й Інґа: «Родину Кеннеді не перемогти. Вони надто сильні»{961}.

Це була найнижча точка шлюбу Кеннеді. На щастя, він трохи потеплішав після народження Керолайн і Джона-молодшого, і ще більше, коли Джек зрозумів, що популярність Джекі як першої леді підносить його власний імідж. Але справжній поворот в їхніх стосунках стався в серпні 1963 року, коли Джекі знову передчасно народила хлопчика на ім’я Патрік, який помер через два дні. На відміну від 1956 року, цього разу Джек був люблячим і уважним. Після одужання вдячна Джекі пообіцяла, що вперше як перша леді супроводжуватиме чоловіка у важливому політичному турне. У листопаді вони разом поїдуть у Техас.

Розділ 70
«Справляти нужду не виходячи з намету»

Інґа з цікавістю стежила за політичною кар’єрою Джека. Конвенція Демократичної партії у 1960 році відбувалася у Лос-Анджелесі, і якийсь час вона планувала піти на стадіон Memorial Coliseum, подивитись, як Джек виголошує промову, погоджуючись стати єдиним кандидатом від партії на президентських перегонах, але потім подумала, що її перебування у 80-тисячному натовпі не надто підтримає Кеннеді. Вона пропустила його відому заяву про те, що Джекова майбутня адміністрація запропонує американцям програму соціального реформування «Нові рубежі», але надіслала йому привітальну телеграму. Та загубилась у лавині таких віншувань, тож Інґа не отримала відповіді.

Ще однією людиною, яка пильно стежила за злетом політичної кар’єри Джека і після його висунення кандидатом в президенти надіслала свою записку, був Джон Едґар Гувер. Коли у 1956 році Джек став потенційним кандидатом у віце-президенти від Едлая Стівенсона, Гувер зробив запит в архівах ФБР — що є на Кеннеді. Доказом того, як мало значення директор надавав Джекові під час його служби офіцером BMC, є те, що коли Гуверу доповіли про об’ємну справу Інґи, він нібито відповів: «Ви переплутали. Ви говорите про старшого брата Джона Ф. Кеннеді»{962}.

Гувер так мало думав про Джека, що, як видно, не помітив, коли той, уже обраний до Конгресу, постійно намагався видобути свою справу з ФБР (яка, власне, була справою на Інґу). Джек знав, що в Бюро є дані про його роман із данкою, про це розповів йому батько. Він не особливо був у курсі, що саме там зберігалося, і немає явних підтверджень його підозрам, що Гувер має записи його сексу з Інґою.

Існували ці плівки чи ні, але зі зрозумілих причин Джек не хотів, щоб суспільство дізналося, що в нього була інтрижка з підозрюваною в шпіонажі. Це свідчило б про надзвичайно низький рівень суджень молодого політика, який з усіх сил намагався вибудувати собі імідж не по роках мудрого державного діяча. Крім того, якби сплив зв’язок Інґи з Гітлером та іншими нацистськими очільниками, то потягнув би за собою нову хвилю неприємних історій стосовно поглядів його батька на Німеччину у 1930-х роках. Навряд чи це зі свого боку підняло б галас навколо розпусної поведінки Джека — тогочасна преса вважала цю тему забороненою.

Врешті, і це не треба недооцінювати, Джек вважав свої стосунки з Інґою глибоко особистими. Їй він показав свою вразливість, яку зазвичай від усіх приховував. Зважаючи на те, що Джек був тим ще ексгібіціоністом і вважав свою чоловічу силу політичним капіталом, то якби люди дізналися про його несамовитий секс, це взагалі б його не засмутило,