Немеш Іван - Світ Звіролісу, Немеш Іван

Розділ 71

 

Міла і Багряник рухалися крізь густі хащі, де зламані дерева нагадували про давню бурю, що пронеслася тут колись давно. Повітря здавалося густішим, ніби просоченим таємницями, які цей край оберігав протягом століть.

— Скільки ще? — запитала Міла, намагаючись розгледіти щось попереду.

Багряник зупинився і подивився на обрій.

— Якщо легенди не брешуть, храм має бути за тією ущелиною.

Вони підійшли до краю обриву. Внизу, загублений серед скель і заростей, лежав древній храм. Руїни виглядали так, ніби сам час їх забув. Кам’яні стіни, покриті мохом, стояли похмурими мовчазними свідками подій, що відбулися тут багато років тому.

— Якщо Древній ще живий, він буде там, — прошепотів Багряник.

Міла відчула, як її серце прискорило хід.

— Тоді не будемо гаяти часу.

Вони спустилися до храму, відчуваючи, як тиша стає дедалі гнітючішою. Навколо не було жодного звуку, ні пташиного співу, ні шелесту вітру.

— Це місце не здається покинутим, — зауважила Міла, проводячи рукою по стіні, на якій все ще були викарбувані дивні символи.

Раптом із глибини храму почувся скрипучий голос:

— Ви прийшли шукати правду…

Міла різко озирнулася.

З темряви виринув силует.

Стара істота, схожа на вовка, але вкрита густим сріблястим хутром, стояла перед ними. Її очі світилися холодним блакитним світлом.

— Древній… — прошепотів Багряник, ледь помітно нахиляючи голову.

— Я знав, що ви прийдете, — промовив Древній. — Бо коли світ знову стоїть на краю, шукачі відповідей завжди приходять до мене.

Міла зробила крок уперед.

— Ми не маємо часу на загадки. Нам потрібна правда. Хто такі Вартові зірок і що станеться, коли настане третій світанок?

Древній пильно подивився на неї, потім повільно сів на камінь.

— Ви питаєте про Вартового… Але чи готові ви почути відповідь?

Міла стиснула кулаки.

— Ми не можемо відступити.

Древній кивнув.

— Тоді слухайте уважно.

 

* * *

 

Тим часом у таборі наростала тривога.

Ліор і Аріна стояли поряд, спостерігаючи, як обидві сторони продовжували розділятися, незважаючи на їхню згоду на союз.

— Це не працює, — пробурмотіла Аріна.

Ліор стиснув губи.

— Вони все ще бояться одне одного.

Раксар і Альтар підійшли до них.

— Нам потрібен ще один крок, — сказав Драгнар. — Просто обіцянки недостатньо.

Раптом у небі пронісся яскравий спалах, наче зірка впала з небес.

Всі завмерли, вдивляючись у те, що це могло означати.

— Щось насувається… — тихо сказав Раксар.

Але що саме — поки залишалося загадкою.

 

* * *

 

Древній пильно дивився на Мілу та Багряника, перш ніж заговорити.

— Вартові зірок — це не просто духи чи сили природи. Вони — наглядачі рівноваги. Їхня місія — стежити, щоб жодна сторона не порушила гармонію. Але є одне правило, яке ніхто не наважувався перевіряти…

— Яке? — напружено запитала Міла.

Древній схилив голову.

— Якщо світ зануриться в хаос, і жодне рішення не буде знайдене до третього світанку… Вартовий зірок очистить його.

Міла застигла.

— Очистить? Тобто…

— Вони знищать усе. І почнуть знову.

Багряник стисло вилаявся.

— Це не просто випробування. Це ультиматум.

Міла відчувала, як її серце калатає. 

— Значить, якщо ми не знайдемо спосіб поєднати хижаків і травоїдних до третього світанку…

— Ви всі загинете, — холодно підтвердив Древній.

Настала важка тиша.

— Але є один спосіб, — раптом додав він.

Міла підняла на нього погляд.

— Який?

Древній подивився на символи на стінах храму.

— Вартові не можуть втручатися, якщо баланс встановлено через союз крові.

— Що це означає? — запитав Багряник.

— Союз, скріплений кров’ю. Якщо ваш шлюбний союз — не просто обіцянка, а клятва, що зв’яже їхні долі раз і назавжди, Вартові не зможуть заперечити.

Міла обмінялася поглядами з Багряником.

— Але як? Ми вже вирішили про весілля Ліора й Аріни…

— Вони повинні пройти ритуал. Без нього їхній союз нічого не означає для Вартових, — пояснив Древній. — А часу у вас мало.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍