Джеймс Еллрой - Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой

— І… Сміт просив Вінсеннса постежити за Бадом Вайтом. Він сказав, що Бад дуже близько до серця прийняв убивство якоїсь повії, і Дадлі боявся, що він через це може накоїти дурниць.

Ед відчув, як спиною в нього пробіглися мурашки.

— Що ще ви чули?

— Я чув, що Вінсеннс погодився, а решту розмови не розчув.

— Це було під час розслідування бійні в «Нічній сові»?

— Так, сер. У самий його розпал.

— Сержанте, ви пам’ятаєте убивство Сіда Гадженса, журналіста-скандаліста, яке сталося приблизно в той же час?

— Так, справу цю не розкрили.

— Не пригадуєте, Вінсеннс нічого про неї не казав?

— Нічого, але ходили чутки, що вони із Гадженсом приятелювали.

— Дякую вам, сержанте, — усміхнувся Ед. — Ми розмовляли без протоколу, однак я би попросив вас нікому не розповідати про цю нашу розмову. Зрозуміло?

— Зрозуміло, — відповів, підіймаючись, Стейтіс, — але от за Вінсеннса мені неспокійно. Я чув, за пару місяців буде двадцять років, як він працює у відділку, він однією ногою вже на пенсії. Може, у нього нерви не витримали, коли він тих двох грабіжників грохнув, тому й утік?

— На все добре, сержанте, — відповів йому Ед.

Щось тут було дуже не так.

Ед сидів на стільці, не замкнувши двері до кабінету, і крутив у голові ситуацію на всі боки.

Вінсеннс міг мати компромат на Бада Вайта.

Чуйка підказувала Едові, що навесні 1953-го Сміттє-Джек чогось страшенно боявся.

Зв’язок порножурналів із бійнею у «Нічній сові».

Він повірив обвинуваченню Інес Сото і вбив трьох невинних.

А тепер Вінсеннс на прицілі його власного розслідування…

Ед натиснув кнопку зв’язку із секретаркою:

— Сьюзен, з’єднайте мене із окружним прокурором Лоу.

Розділ 46

— Ой, ви вже повірте, — сказав Мікі Коен, — мені є про що турбуватися і окрім тієї farshtunkener[23] «Нічної сови» та farshtunkener порножурналів, які я не читаю так само, як не читаю і Біблію. Мені ця чухня набридла ще п’ять років тому, а тепер вона мені тим більше не цікава. У мене тут своїх проблем повно, наприклад, треба піклуватися про мого бідного малюка.

Бад подивився у бік каміну, де сопів старий товстий бульдог із забинтованим хвостиком.

— Це — Мікі Коен-молодший, мій спадкоємець, — сказав Мікі, — але недовго йому залишилося в цьому собачому світі. Він пережив замах на мене у листопаді, на відміну від моїх костюмів, пошитих у «Сай Деворі». Але після того випадку у нього постійна інфекція у хвості, і зовсім немає апетиту. Думаю, балачки із копами про давно закриту справу на користь його здоров’ю не підуть.

— Містере Коен…

— Мені подобаються ті, хто звертається до мене із належною повагою. Нагадайте, будь ласка, як вас звати.

— Сержант Вайт.

— Отже, сержанте Вайт, у мене дуже сумне життя, скажу я вам. Я, немов ваш Ісус, рятівник усіх гоїв, тягну на своїх плечах увесь цей світ. Спочатку в тюрмі на мене і мого помічника Дейві Ґолдмана напали ці смердючі головорізи, після чого бідоласі Дейву щось там попсувалося в голові, і, коли його випустили, він почав ходити і всім показувати свій шланг; він у нього таки пристойних розмірів, і я не засуджую Дейва за бажання прорекламувати свій орган, але копи дільниці «Беверлі Гіллс» не настільки толерантні, як я, і запроторили його на три місяці до божевільні Камарільйо. І, ніби мені мало цієї біди, коли ваш Ісус вийшов із в’язниці, він дізнався, що кількох його близьких друзів, яких він залишив приглянути за справами, вбили якісь невідомі поци. А інші мої старі й перевірені хлопці мене просто кинули. Господи, та коли б я знав, що Кікі Т., Лі Вакс та Джонні Стомпанато такі…

— Я знайомий із Джонні Стомпом, — перебив його Бад.

— О-о-о! — загримів Мікі. — Його друге ім’я має бути «Юда», у цього сраного Джонні. А Лана Тернер — то його Єзавель, а не Марія Маґдалена, його член доведе його до біди. Звичайно, природа йому дала ще більший орган, ніж Дейву, але, Господь мені свідок, я витягнув його із лайна і зробив цього убогого здирника своїм охоронцем. А тепер він, бачте, не хоче повертатися до мене