Річард Докінз - Егоїстичний ген

у потенційних партнерів. Самиця, яка здатна поставити діагноз не гірше за лікаря та вибирає для спаровування лише найздоровішого самця, зазвичай отримуватиме здорові гени для своїх дітей. А оскільки визначення «найкращий кролик» весь час змінюється, самиці завжди матимуть якийсь важливий критерій вибору при оцінці самців. Завжди будуть якісь «добрі» та якісь «погані» самці. Навіть після багатьох поколінь добору вони не стануть всі «добрими», бо до того часу паразити зміняться, а тому зміниться й визначення «доброго» кролика. Гени стійкості до одного штаму вірусу міксоми не сприятимуть стійкості до наступного штаму, що вийде на сцену в результаті мутації. І так далі, крізь безкінечні цикли появи нових епідемій. Паразити ніколи не закінчуються, тому й самицям не можна припиняти їхній невтомний пошук здорових партнерів.

А як самці реагуватимуть на їхнє скрупульозне вивчення самицями в ролі лікарів? Чи сприятиме добір генам імітації доброго здоров’я? Спочатку можливо, але потім добір впливатиме на самиць, аби відточити їхні вміння ставити правильний діагноз та відсіювати брехунів від дійсно здорових. У результаті, переконаний Гамільтон, самиці стануть настільки добрими діагностами, що самці будуть змушені (якщо вони взагалі себе рекламують) рекламувати себе чесно. Якщо якась статева самореклама самців ставатиме надмірною, це відбуватиметься тому, що вона буде правдивим показником здоров’я. Самці еволюціонуватимуть таким чином, аби легко демонструвати самицям, що вони здорові — якщо це так. Дійсно здорові самці будуть раді прорекламувати цей факт. Хворі ж, звичайно, ні, але що вони зможуть зробити? Якщо вони, хоча б, не спробують продемонструвати довідку про здоров’я, самиці приходитимуть до найгірших висновків. До речі, всі ці розмови про лікарів можуть помилково наводити на думку, що самиці зацікавлені в лікуванні самців. Так от, їх цікавить лише діагноз, і цікавість ця аж ніяк не альтруїстична. І я вважаю, що більше немає потреби вибачатись за метафори, такі як «чесність» та «роблять висновки».

Повертаючися до роздумів про саморекламу, — схоже на те, що самиці змушують самців створювати певні медичні термометри, які би постійно стирчали з їхніх ротів, чітко демонструючи всі покази. Що може бути такими «термометрами»? Згадайте яскравий довгий хвіст самця райських птахів. Ми вже бачили елегантне пояснення цієї елегантної прикраси, запропоноване Фішером. Пояснення Гамільтона загалом більш приземлене. Частим симптомом хвороби у птахів є діарея. Якщо ви маєте довгий хвіст, діарея його, скоріш за все, забруднить. Якщо ви хочете приховати той факт, що страждаєте від діареї, то найкращим способом зробити це було б не мати довгого хвоста. Так само, якщо ви хочете розрекламувати той факт, що не страждаєте на діарею, то найкращим способом зробити це було б мати дуже довгий хвіст. Завдяки цьому той факт, що хвіст у вас чистий, буде більш помітним. Якщо ж взагалі майже не мати хвоста, самиці не зможуть бачити, чистий він чи ні, а тому робитимуть найгірші для вас висновки. Гамільтон, можливо, й не взяв би на себе це конкретне пояснення хвостів райських птахів, але воно є чудовим прикладом того роду пояснень, які йому подобаються.

Отже, я скористався порівнянням самиць з лікарями-діагностами, а самців із хворими, які полегшують їхнє завдання, скрізь виставляючи на показ свої «термометри». Продовження ж аналогії з іншими лікарськими атрибутами, на кшталт тонометра та стетоскопа, навело мене на деякі роздуми про статевий добір у людей. Представлю їх коротко, хоча й визнаю, що вважаю їх більш захоплюючими, ніж правдоподібними. Перш за все, теорія про те, чому люди втратили кістку пеніса. Звичайно, ерегований чоловічий пеніс може бути таким твердим та негнучким, що люди жартома висловлюють скептицизм щодо відсутності всередині нього кістки. Власне кажучи, багато ссавців таки мають всередині кістку під назвою бакулюм або os penis, що надає пенісу жорсткості, допомагаючи підтримувати ерекцію. Більш того, вона поширена серед наших родичів-приматів; її має навіть наш найближчий кузен шимпанзе, хоча й загальновизнано, що вона дуже крихітна і в подальшому процесі еволюції може зникнути зовсім. Схоже, що у приматів спостерігається тенденція до зменшення кістки пеніса, але наш вид, наряду з іще декількома видами мавп, втратив її геть зовсім. Виходить, що ми позбулися кістки, яка, вочевидь, полегшувала нашим предкам завдання із забезпечення твердості пеніса. Натомість ми цілком покладаємося на гідравлічну насосну систему, яка, поза всякими сумнівами, є лише дороговартісним та обхідним способом робити те саме. А як відомо, ерекція може не спрацювати в потрібний момент — що доволі погано (якщо не сказати більше) для генетичного успіху самця у дикій природі. Як же можна гарантовано від цього застрахуватися? Кісткою в пенісі, певна річ. Так чому ж нам не відростити собі таку? Цього разу в біологів із бригади «генетичних обмежень» не вийде відбутись словами: «О, для цього просто не виникла необхідна варіація». Ще до недавнього часу наші предки мали саме таку кістку, але ми зробили все можливе, аби її втратити! Чому так?

Ерекція в людей досягається виключно завдяки тиску крові. На жаль, припущення про те, що потужність ерекції еквівалентна лікарському тонометру, який використовують самиці для визначення здоров’я самців, малоймовірне. Але ж ми зовсім не прив’язані до метафори тонометра. Якщо з будь-якої причини проблема з ерекцією є чутливим раннім показником певного нездоров’я, фізичного або психічного, якась версія цієї теорії може працювати. Самицям просто потрібен надійний інструмент діагностики. Зазвичай же лікарі не використовують тест на ерекцію при медичних оглядах, а лише просять показати язика. Між тим, проблема з ерекцією відома як ранній показник діабету та деяких нервових хвороб. Значно частіше вона випливає з психологічних факторів — депресії, тривоги, стресу, перевтоми, втрати впевненості в собі тощо. (У природі проблема такого роду може вказувати на низьке положення самця в ієрархії зграї. Деякі мавпи використовують ерегований пеніс як погрозу.) Малоймовірно, що, вдосконаливши свої діагностичні навички за допомогою природного добору, самиці можуть по крихті збирати інформацію про здоров’я самця та його здатність впоратися зі стресами завдяки лише тонусу та міцності його пеніса. Але кістка могла би змінити ситуацію! Будь-хто може відростити в пенісі кістку; для цього не треба бути особливо здоровим чи сильним. Саме тому селекційний тиск самиць і змусив самців втратити os penis, бо тоді лише дійсно здорові та сильні самці зможуть продемонструвати по-справжньому потужну ерекцію, що дасть змогу самицям безперешкодно ставити свій діагноз.

Цей момент може викликати суперечку. Не зовсім зрозуміло, як би самиці, які здійснюють добір, знали, чим саме обумовлена твердість пеніса самця під час статевого акту: кісткою чи гідравлічним тиском? Зрештою, ми ж почали зі спостереження, що ерегований чоловічий пеніс може завдяки твердості нагадувати кістку. Але я маю сумнів, що жінок дійсно