Агата Задорожна - Пастка для некромантки, Агата Задорожна

Розділ 15. Куди ж тікаєш ти

Айза не спала – майже не спала. Вона відчувала все, що з нею відбувалося – але через дивний, товстий шар води, що викривлював звуки, голоси і навіть час. Час від часу їй здавалося, що вона чує Тесея, який говорить з нею, просить щось. Потім їй ввижалися його доторки на щоках і волоссі. Вона відчувала дивні хвилі, тепло, холод. 

Але все це було наче несправжнім. 

Прокинулася Айза вранці. Вона сіла у ліжку, ще не до кінця усвідомлюючи, що трапилося. Кімната нагадувала її власну у Горбі – звичайна коробка зі стінами і якоюсь кількістю меблів. Вікно, розташоване у тому ж місці. Ось тільки ліжко відчувалося якимось іншим, та й кілька інших деталей відрізнялося. 

Наприклад, у її кімнаті точно не було цього маленького столика, заставленого артефактами, зіллями і талісманами. І не було цієї стопки листів, вази з фруктами і солодощами. 

Айза спробувала сісти. Тіло піддавалося дуже неохоче. Вона відчувала кожен м’яз, кожен ніготь і волосинку – і зовсім не у найкращий спосіб. Але біль повертав спогади. Вони не звалилися на Айзу всі разом, а прибували поступово. Аглай – дух – пентаграма – Айза… А ось що відбулося далі, Айза не зовсім розуміла. Вона скористалася мертвою магією, і її наче розірвало всередині, перекроїло і перебудувало. 

Дуже швидко і налякано Айза потягнулася до своєї магії всередині. Її не було. Вона затримала дихання і стала шукати далі. Її не було там, де Айза очікувала. Крихти магії – справді крихти, порівняно із тим, що вона мала раніше – ховалися у зовсім інших місцях, текли зовсім іншими, незнайомими Айзі потоками. Наче вся система, яку Айза використовувала для чарів, раптом стала несправжньою. Наче вже не мали сенсу роки її тренувань і навчання. 

Вона не знала свого тіла. Вона не розуміла, що трапилося з магією. Вона… 

Айза почала швидко і поверхнево дихати. Вона відчувала, що їй не вистачає повітря, знала, що починає панікувати, але не могла з цим нічого зробити. Однією рукою вона вхопилася у сорочку на грудях, намагаючись змусити себе зробити бодай один вдих, але марно. 

Вона вже не мала магії. Не могла чаклувати. Мертва сила позбавила її єдиного, над чим вона працювала чи не усе своє свідоме життя. Коли жах її досягнув свого піку, двері, яких Айза спершу навіть не помітила, відчинилися. 

Вона застигла, спостерігаючи, як всередину заходить жінка – немолода, за віком старша за її матір. Вона навіть не дивилася на Айзу – не спершу. Перевіряла щось у записах, що тримала у руках, і підняла погляд тільки тоді, коли Айза знову спробувала зробити судомний вдих. 

 – Боги! Ви прокинулися! – вигукнула жінка і одразу ж кинулася до неї, миттю забувши про свої папери. 

Сама не розуміючи своєї реакції, Айза почала задихатися тільки сильніше і спробувала відповзти на ліжку назад. Жінка сповільнилася, піднімаючи пусті руки вгору. 

 – Не бійтеся, пані Ялівець. Спокійно. Я не збираюся вам нашкодити. 

Після цього вона обережно поклала руку Айзі на передпліччя, і вона відразу ж відчула, як венами піднімається якась тепла, майже повітряна сила. Вперше за хвилину Айза змогла вдихнути. Вона все ще хапала повітря легенями, наче в наступну мить цього повітря могло знову не стати, але вже не сіпалася від кожного руху жінки. 

 – Де я? – нарешті запитала вона, відкидаючись на високу подушку. Навіть сидіння втомлювало швидше, ніж Айза взагалі вважала за можливе. 

Жінка нарешті встала з ліжка і підсунула натомість до нього стілець. Вона підняла записи, які до того впали на підлогу, і зосередилася на Айзі, притискаючи до паперу чорнильну ручку. 

 – У цілительському домі, – сказала вона спокійно. Надто спокійно – як наче Айза була якоюсь дівищею з істерією. А вона ж не була! 

 – А… – почала вона, не знаючи навіть, що хоче сказати і як закінчити речення. Втім, їй і не потрібно було цього робити. 

 – Ви тут вже тиждень. Насправді ви прокинулися трохи раніше, ніж ми очікували – аж на три дні, – жінка їй усміхнулася, а Айза розширила очі у переляку. Тиждень! Як могло пройти аж стільки часу?..  – Ви ж пам’ятаєте, що сталося, так? 

Айза повільно кивнула. О, вона пам’ятала – але краще би забула. Краще би вона забула все! Як вона тепер мала жити? проклята цим благословенням, нездатна чаклувати… Айза відчула, що їй знову важко дихати. Вона змусила себе заспокоїтися – це вийшло краще, ніж попереднього разу. 

 – От і добре. Відразу маю вас попередити – не переживайте через чари. Вони… Скажемо так – це чудо, що вони у вас взагалі лишилися. Той ритуал, що ви провели, мав би випалити магію дотла, але щось вдалося знайти на самому дні. А… ця мертва магія, духовна, якою ви скористалися… 

Жінка щось погортала у своїх записах і показала Айзі два листочки – з абсолютно незрозумілими схемами і написами. Айза підняла на неї здивований погляд. 

 – Ваша внутрішня магія змінилася. Змінилися канали, якими вона текла, шляхи – загалом, все. Але саме це і врятувало вас від повної її втрати. Все відновиться – і не здивуюся, якщо стане навіть краще, ніж до того. 

Жінка їй посміхнулася – чесно, відкрито. 

Тільки у ту мить Айза відчула, як з її душі впав велетенський тягар. Вона вдихнула на повні груди. 

 

Її випустили через три дні. За цей час до неї почергово навідалися, певно, усі люди, з якими вона тільки встигла познайомитися у Райні – і навіть кілька тих, яких вона не знала взагалі. Вочевидь, звістка про те, що Айза разом з Тесеєм врятували місто від божевільного некроманта, вже облетіла все місто, і всі бажали висловити їй подяку. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍