Микола Васильович Гоголь - Зібрання творів у семи томах. Том 6. Духовна проза, Микола Васильович Гоголь

Ін. 19: 34).

220

* Дискос (гр. δίσκος — кругла тарілка) — металева, золота або позолочена та­рілка з підставкою, на якій священик під час проскомідії укладає вирізані час­точки просфори.

221

* …Богоотців Йоакима та Анни… (давньогр. Θεοπάτορες) — батьки Діви Марії, матері Ісуса Христа.

222

* Василій Великий — Святий Василій (329‒379), архієпископ Кесарії Каппадокійської в Малій Азії, один з отців церкви.

223

* Звіздиця — предмет церковного знаряддя у вигляді двох металевих хресто­подібно з’єднаних дуг, який ставлять на дискос над часточками хліба; симво­лізує Віфлеємську зірку.

224

* Ладан (гр. λήδανον, λάδανον) — висушений сік, ароматична смола, часточки якої, покладені на тліючий вогник, наповнюють приміщення пахо­щами: використовується при кадінні. Разом із золотом та смирною була при­несена волхвами як дари Ісусові.

225

* Смирна, миро (гр. Μύρρη) — благовонна смола мирового дерева; викорис­товувалася для виготовлення священної оливи, якою помазували пророків, бальзамували померлих, додавали в напій засудженим на смерть для полег­шення страждань. Була дарована новонародженому Месії як Чоловікові, Кот­рому судилось померти на хресті.

226

* Відпуст — слова священика, якими він завершує службу, благословляючи молільників на вихід з храму.

227

* …до вищих горніх предметів. — Горній — це морально-піднесений, що перебуває у вишині (церк.-книжн., заст.).

228

* …трьома перстами… — Перст — палець на руці (заст., поет.).

229

* Амінь (давньогр. αμήν — так справді є) — прикінцева формула у молитвах та псалмах, що має підтверджувати істинність промовлених слів.

230

* Амвон (гр. Άμβων — підвищення) — спеціальна споруда перед святими дверима (Царськими вратами), призначена для читання Святого Письма, співу, виголошення проповідей.

231

* Оголошені, оглашенні — особи, які під проводом катехита наставлялися в основах християнства і готувалися до таїнства хрещення. Вони могли брати участь у літургії оголошених (або літургії слова), але відразу після єктенії за оголошених на заклик диякона: «Оголошені, вийдіть!» — повинні були зали­шити храм.

232

* Єктенія (гр. Εκτενής — розповсюдження) — низка молитов, які чи­тають диякон або священик при кожному богослужінні від імені віруючих; містять прохання і звернення до Бога. На кожне виголошене прохання вірні відповідають: «Господи, помилуй» або «Тобі, Господи». Найбільш уживаних єктеній п’ять: 1. Велика, або Мирна, єктенія, що починається словами: «В ми­рі Господеві помолімося» і має багато прохань. 2. Мала єктенія — скорочений варіант Великої, що починається словами: «Ще й ще в мирі Господеві помо­лімося» і має два прохання. 3. Посилена (сугуба), або Єктенія усильного бла­гання, що починається словами: «Помилуй нас, Боже, з великої милості Твоєї, молимося Тобі, вислухай і помилуй». На кожне прохання хор відповідає три­разовим «Господи, помилуй», тому єктенія і називається посиленою. 4. Блага­льна, або Прохальна, єктенія, що починається словами: «Доповнімо молитву нашу Господеві». 5. Єктенія за спочилих, або Заупокійна, складається з про­хань до Господа, щоб Він упокоїв у Царстві Небесному душі померлих, прос­тивши їм усі гріхи. Ці та інші єктенії закінчуються виголосом священика на прославу Пресвятої Трійці.

233

* Антифон (гр. Αντίφωνας — який звучить у відповідь) — діалогічний спосіб почергового співу соліста й хору (або двох частин хору), що ніби відповідають один одному. У церкві почав уживатися з II ст.

234

* Крилас (гр. κλήρος — частина) — місце на підвищенні перед іконостасом для кліру, тобто співців і читців, а також осіб священного сану, які допома­гають при читанні й співі. Криласів завжди два — правий та лівий, відповідно до їхнього розташування перед вівтарем.

235

* Блаженства — Заповіді блаженства, вимовлені Ісусом Христом у Нагірній проповіді й представлені у Новому Завіті (Мт. 5: 3‒12; Лк. 6: 20‒23), складають основу християнського морального вчення.

236

* Алілуя (євр. — досл. хваліть Ях (Яг, Яхве, Єгову)) — молитовне хва­лебне слово, звернене до Бога. Українською часто перекладається як «Хваліть Господа» або «Хваліте Господа».

237

* Тропар (гр. Τροπάριον — наспів) — короткий молитовний спів на прославу Христа, Богородиці або святих.

238

* Апостол — богослужебна книга, що містить частину книг Нового Завіту: історію первісної Церкви, науку й дії Христових апостолів.

239

* Антимінс (гр. άντι — замість і лат. mensa — стіл) — чотирикутне льняне або шовкове полотно, на якому зображено покладання у гріб Ісуса Христа після зняття з хреста, а також чотирьох євангелістів, а всередині зашиті мощі святих; обов’язковий предмет при звершенні повної літургії.

240

* Воздух — більший покрівець, виготовлений з тієї ж тканини, що й ризи, яким священик покриває чашу й дискос на проскомідії.

241

* Кустодія (гр. κουστωδία, те саме лат. custodia) — сторожа, охорона, варта.

242

* Плащаниця (гр. Επιτάφιος) — плат великого розміру із зображенням тіла мертвого Ісуса Христа, знятого з хреста.

243

* Судар — плат, покрови і, зокрема, полотно, яким пов’язали голову Христа при покладанні у гріб.

244

* Символ Віри — короткий виклад засад християнського віровчення, що складається з дванадцяти членів, кожен з яких містить особливу істину, або догмат православної віри.

245

* Єлей (гр. έλαιον — олива) — церковнослов’янська назва оливи, яку з апостольських часів уживали при таїнстві хрещення та єлеопомазання для зцілення хворих; символізує благодать, радість, оживлення.

246

* Рипіда (гр. ριπιδιον — опахало, віяло) — своєрідне богослужбове знаряддя у вигляді металевого або дерев’яного кола, ромба чи зірки з образом серафи­ма, що прикріплений до довгої ручки.

247

* Саваоф (івр. — досл. Господь Військ) — один з епітетів Бога в юдей­ській та християнській традиціях, в якому акцентується Його всемогутність.

248

* Осанна (з гр. ώσαννά від давньоєвр. — допоможи ж!)