Тарас Валерійович Березовець - Анексія: Острів Крим

до парламенту України із закликом визнати статус корінного народу за кримськими татарами й негайно забезпечити вільне волевиявлення кримських татар. <…> Усім відомо, що кримські татари є послідовними захисниками суверенності та територіальної цілісності України. Для того щоб ми, зміцнившись, могли відстоювати українську державність, українську суверенність у Криму»667.

Ліля Буджурова розмірковує: «Де країна? Де весь світ, який ми наївно вважали цивілізованим? Де міжнародні зобов’язання, включаючи Будапештські угоди? Чому військові, чия професія — захищати батьківщину, здатні лише на мужній телефонний дзвінок журналістам із проханням „Приїжджайте скоріше, нас оточують“. Коли звичний світ валиться, і його уламки б’ють в саме серце, залишається одне — працювати. Ми так і робили, не даючи собі можливості зупинитися й перепочити. Відпочинок — це час для запитань. А коли на них немає відповідей — це безнадія».

Маючи на руках дані незаконного «референдуму», аксьоновські «самооборонівці» діяли все зухваліше. Прес-служба ВМС ЗС України повідомила: «17 березня, усупереч раніше досягнутим домовленостям між командуванням ВМС ЗСУ та представниками керівництва ЗС РФ, здійснена чергова спроба силового захоплення в Криму щодо українських військових формувань. Об’єктом нападу став військово-медичний заклад у Севастополі. Представниками загонів „народної самооборони“ (принаймні вони так себе позиціонують) сьогодні здійснений безпардонний, віроломний прохід на територію Військово-медичного центру Кримського регіону, де на лікуванні перебувають 273 хворих, зокрема 61 ветеран Збройних Сил та військовий пенсіонер. Своїм „рейдом“ члени загону „народної самооборони“ поставили під загрозу життя 6 хворих, що знаходяться в реанімаційному відділенні, тим більше що 4 з них — люди пенсійного віку».

17 березня Севастопольська міськрада одноголосно прийняла рішення перейменувати себе в Законодавчі збори Севастополя. Крім того, депутати доручили «меру» Алєксєю Чалому підписати міждержавний договір про прийняття Севастополя до складу Росії.

Володимир Константинов, який практично не коментував нічого в останні дні й мало з’являвся на публіці, цього дня виринув із публічною заявою — закликав народних депутатів України від Криму скласти свої мандати й повернутися на півострів: «Зараз потрібно всім, засукавши рукава, дуже серйозно попрацювати на благо кримчан, щоби цей перехідний період був найменш болючим»668.

Константинов також запевнив, що українські військові не переслідуватимуться у Криму, але він все-таки спробує умовити їх перейти на бік Росії, тобто зрадити державі й присязі: «Військовослужбовцям українських Збройних Сил буде надана альтернатива: нести службу в Криму, принісши присягу Республіці, або продовжити її поза межами Криму — у складі української армії. Той же принцип буде застосований до держслужбовців, працівників силових структур, до всіх, хто присягав на вірність Україні. Ніхто нікого насильно не змушуватиме переприсягати». Насправді цього дотримано не було.

Українська влада почала робити перші заяви, які стосувалися майбутніх біженців і тимчасово переміщених осіб із території АР Крим та міста Севастополь. Так, перший віце-прем’єр українського уряду Віталій Ярема заявив цього дня, що українська влада готова допомогти переселенню на материкову Україну всіх тих, хто бажає переїхати з території окупованого півострову. Але час показав, що ці заяви мало корелювалися з реальністю. Насправді всі тимчасові біженці, кількість яких протягом наступного року зросла до понад 50 тисяч, залишилися сам на сам із власними проблемами. Єдиними, хто хоч якось намагався їм допомогти, виявилися українські волонтери.

Мирних кримчан Ярема запевнив: «Ми обговорювали це питання із США, зокрема я звертався до сенатора Маккейна з проханням, якщо відбудеться гуманітарна катастрофа, щоби нам надали гуманітарну допомогу. Якщо жителі Криму захочуть переселитися на материкову частину України, ми робитимемо все можливе, щоби влаштувати їх життя на новому місці»669. На жаль, у реальності люди були змушені покладатися на самих себе.

Міністр соцполітики Людмила Денисова заявила, що в її відомстві теж не визнають Крим окремою республікою й продовжать соцвиплати: «Ми досі фінансуємо виплати пенсій на Ощадбанк, і ми сподіваємося, що та банда, яка зараз править у Криму, буде знати про те, що вони не зможуть з якихось інших ресурсів виплатити пенсії. Соціальна політика поширюється на Крим і Севастополь, також як і на всій території»670.

Олександр Турчинов наголосив, що Україна й далі готова до переговорів і не піддаватиметься на провокації: «Спроби військового блокування Криму є тимчасовими й не приведуть до від’єднання півострова від України. Ми готові до переговорів, але ми ніколи не погодимося з анексією нашої землі. Наші військові продемонстрували воістину героїчну витримку, українці не піддалися на провокації, а Росія, навпаки, фактично опинилася в міжнародній ізоляції. Нам протистоїть політичне керівництво Російської Федерації. Вони марять відновленням імперії»671.

На противагу дипломатичній заяві свого шефа, в. о. заступника глави АП Андрій Сенченко був конкретнішим і висловив переконання, що офіційний Київ жодним чином не вестиме переговорів із незаконним керівництвом Криму: «Які переговори? Ми працюємо з громадянами, у Криму немає сьогодні органів влади. А розмовляти з Аксьоновим і Константиновим на цю тему в Києві ніхто не буде. Це не влада, це просто маріонетки, яких найняли виконати шоу»672.

Учергове цього дня відзначився доволі дивною заявою в. о. міністра оборони Тенюх: «Що стосується східних кордонів, там сконцентровано до 60 тисяч військовослужбовців Російської Федерації. Відповідно до такої ситуації Збройні Сили України приведені в готовність. Тобто на півночі, сході й півдні Збройні Сили України за цей короткий час відновили всі необхідні ресурси й готові до виконання завдань»673. Він із дня в день повторював мантру, ніби українська армія на території АР Крим і Севастополя в повній боєготовності й може відбити будь-який напади. Насправді на той момент більшість українських військових частин на території півострова вже здалися або були захоплені окупантами.

Міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічюс написав у Twitter, що ЄС затвердив санкції проти російських чиновників: «Щойно погодилися на санкції — заборона на в’їзд і заморожування активів — для 21 чиновника з України та Росії. Більше заходів у найближчі дні»674.

Прем’єр-міністр Республіки Молдова Юрій Лянке заявив: «Молдова ніколи не визнає результатів фальшивого референдуму в Автономній Республіці Крим, який відбувся за аналогічним сценарієм, що і в Придністров’ї. Ми готові застосувати всіх необхідних спільних дій зі забезпечення безпеки в регіоні».

Британці, одні з гарантів суверенності та цілісності України, заявили, що у зв’язку з подіями в Криму ЄС вдасться до санкцій, але не більше. Глава