Башлер Жан - Нарис загальної історії

1968-1986 рр. читав лекції з соціології в Школі вищих студій соціальних наук (EHESS), із 1975 р. вів семінари з соціології в університетах Париж IV, Париж V і Париж X, а в 1988 р. став професором соціології в університеті Париж IV-Сорбон-на. Паралельно з викладанням Жан Башлер зробив кар’єру як «чистий» науковець: почавши 1966 р. як дослідник, він одинадцять років поспіль (з 1977-го по 1988 р.) був директором секції соціології в престижному Національному центрі наукових досліджень. Жан Башлер був також членом Європейського центру історичної соціології, який очолював Рай-мон Арон, а з 1984 р. — членом Групи з методології соціологічного аналізу, заснованої Раймоном Будоном. І нарешті, вершина академічної кар’єри: після того, як Ален Бе-зансон звільнив вакансію у Французькій Академії, Жана Башлера в грудні 1999 р. обрали членом відділення моральних і політичних наук.

Перша книжка тридцятиоднорічного Башлера була до певної міри емблематичною для того покоління, де ліві погляди вважали бонтоном, — його «Політика Троцького» вийшла акурат 1968 р., коли портрет головного героя висів на сорбонських колонах поруч із Мао, Че Геварою та Карлом Марксом. Бібліографія вченого, крім численних статей, нараховує п’ятнадцять монографій, найвідоміші з яких «Революційні феномени» (1970, перекладена п’ятьма європейськими мовами), «Корені капіталізму» (1971, перекладена шістьма мовами, у тому числі фарсі та японською), «Що таке ідеологія» (1976, перекладена двома мовами), «Великі дужки (1914-1991). Нариси про випадок в історії» (1993, перекладена японською мовою), двотомник «Капіталізм» (1995) та ін.

Не менш кон’юнктурно вчасним можна вважати й «Начерк загальної історії». Останнім часом значно побільшилася частка «досліджень» понаднаціональних історій. Ці дослідження не просто вивчають такі історії, а самим фактом початку розмови про них конструюють, створюють і нав’язують їх потоку історичних подій. Цим вони породжують дискурс понаднаціонального. Певно, ця тенденція не спонтанна. Те, що вона приносить авторам академічні активи і що за неї беруться найбільші авторитети, свідчить не більше ніж про те, що така історія затребувана, вона має свого замовника і свою аудиторію. Поява чергового історичного ґранд-наративу в масово-комунікаційній культурі симуляції говорить про намір онтогенізувати чергові історичні привиди, щоб підвести ґрунт під нові типи спільнот. Як «будителі» націоналістичної свідомості шукали «нації» в минулому, так і новітні генерації інтелектуалів і активістів шукатимуть по-наднаціональної єдності в попередні епохи. Тому що пона-днаціональне зараз на порядку денному, тому що воно в моді, тому що є агент, який потребує понаднаціонального історичного аргументу для своїх дискурсивних цілей у сучасному. Отож, питання, чи можлива всесвітня історія, — справа не лише історичного факту, а й висліду дискурсивної гри нині.

Тому давайте замислимося, чим є пропонована книжка більшою мірою: зведенням про минуле чи свідченням сучасного.

Микола Климчук

Примітки
1

«Родючий Півмісяць» — смуга землі на північній межі Сирійсь-ко-Аравійської пустелі, охоплює Ливан, Сирію і Месопотамію. — Тут і далі примітки наук. ред.

(обратно) 2

Нілоти — група народів у Східній Африці (динка, нуер, луо, барі, лотуко, масаї, нанді, покот та ін.). Загальна чисельність бл. 21 млн осіб.

(обратно) 3

Ніпур (сучасний Ніфер, або Ніфар, на території Іраку) — стародавнє шумерське місто, центр культу верховного бога шумерів Енліля.

(обратно) 4

Даю, щоб ти дав (лат.) — формула римського права, яка встановлює одне з відношень між двома особами: я даю тобі за тієї умови, що й ти мені даси.

(обратно) 5

«Подорож на Захід» — фантастичний роман У Чененя, китайського письменника XIV ст., написаний на основі народних легенд.

(обратно) 6

Константина — відоме з ранньої античності місто на північному сході Алжира. Згодом назване на честь Костянтина Великого.

(обратно) 7

Степ в Угорщині.

(обратно) 8

Умма — релігійна громада мусульман, сукупність усіх мусульман.

(обратно) 9

14 листопада 1789 р. — День взяття Бастилії, національне свято у Франції. 11 листопада 1918 р. — день закінчення Першої світової війни — традиційно відзначають у Франції як День миру.

(обратно) 10

Фризи — народ у Нідерландах і Німеччині, чисельність близько 400 тис. осіб.

(обратно) 11

До грудня 1975 р. так називався Бенін.

(обратно) 12

Шака (Чака) (бл. 1787-1828) — деспотичний зулуський правитель об’єднання споріднених південноафриканських племен. Заклав основи армії та державності в зулусів.

(обратно) 13

Сонгай (імперія Гао) — держава в Зхідній Африці, заснована в VII ст., період розквіту припав на ХV-ХVІ ст. Завойована мароканцями на поч. XVII ст.

(обратно) 14

Царська династія в Єгипті, більш відома як Птолемеї.

(обратно) 15

Клефти (від новогрецького klephtes, букв. — крадії) — прізвисько грецьких селян-партизанів, які у ХVІІ-ХІХ ст. боролися проти турецького панування та грабували великих землевласників.

(обратно)