Julia Shperova - Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova

- Запам'ятай же слова свої, Læshen, і не бреши мені більше! – голос, чистий і дзвінкий, став карканням ворона, і світло біле згасло навколо, і небо ніби злилося із землею в танці ночі. Я не міг розрізнити ні своїх рук у темряві, ні постаті незнайомки.

- Повернися! Прекрасна діво, повернися! Я не завдам тобі шкоди, клянуся Ір’є!

- Ir’ё! Io segiril menё kheget ei od stríkag grah, io a o’ragli mel um leir od fína! Ти один з тих синів, що не слухав слів матері, тебе вже проклято, і твої червоні очі ще вдосталь наплачуться! Той, хто пролив сльози матері, має їх зібрати! – таким був останній вигук її, і мої очі перестали бачити, і зник я з того світу.

…Мене вивертало озерною водою. Я захекався, зайшовся у кашлі. І знову мене вивернуло. 

- …він у порядку? - спитав Вірго.

- Я знаю що з ним зробити, - натомість відповів крижаний голос. - Він стане ідеальною зброєю. Поклич Алдіса. Для вас двох є робота.