Вікторія Грош (Rouce) - Не роби мені боляче, Вікторія Грош (Rouce)

Ми прийшли додому. Данилко вже доїв свій суп та побіг гратися. Мама розставила тарілки з супом. Сьогодні приготувала простий картопляний супчик. Тоді, коли мама тільки приїхала, ми вперше за все наше подружнє життя з Лілією їли червоний борщ. Лілі каже, його довго варити, тому їли лише супи. А той раз вона сказала, що сама готувала. І він таки вийшов смачний.

Ми сіли за стіл, почали їсти. Мама весь час дивилась на мою кохану. Що у мами в думках про неї, я не розумію. Розумію лише, те, що їй не сподобався візит Богдана до нас. Точніше візити. Вона намагається накрутити мене, каже, що Лілі можливо мені зраджує. Та я вірю Лілії, а мамі своїй ні. Бо ми з Лілі вже довго живемо разом, а мама з нами не живе тому не знає як та чим ми живемо, хоча гостює у нас вже місяць.

- Ліліє, а ти де була?

- На березі, свіжим повітрям дихала — сказала Лілі.

- А про дітей ти подумала, що можливо їм теж буде корисно подихати свіжим повітрям. Данилко весь час грається тією машинкою, що йому дядько подарував. Все ніяк від неї відійти не може

- А, ви проти, щоб дитина гралася тим чим їй цікаво? — запитала Лілі строгим голосом.

- Зовсім ні. Просто йому ще корисно було б чимось іншим зайнятись

- Наприклад? — Лілі подивилась уважно на мою маму. А та в свою чергу подивилась на Лілію.

- Наприклад якусь книгу почитати

- Ви ще б сказали, щоб він у школу пішов! У нього канікули. Нехай він ще трохи відпочине. А після займемось навчанням — сказала Лілі — дякую за обід — вона встала та вийшла з їдальні. Я подивився у тарілку коханої. Вона майже нічого не з’їла. І куди ці хороші стосунки поділися між моєю мамою та Лілі? Мама подивилась на мене.

- Твоя дружина зовсім не цікавиться життям своїх дітей — сказала строго мама.

- Ти помиляєшся. Коли тебе тут не було, Лілі кожну секунду приділяла увагу дітям. Не треба на неї наговорювати. Я коли повертався додому, бачив яка вона виснажена цією хатньою справою та сидінням з дітьми. Ти цього не бачила

- Зате зараз вона повна сил та енергії, бо у неї є допомога. А ні, точніше все за неї роблю я. А вона лише гуляє. І ти взагалі впевнений, що вона гуляє сама?

- Що ти маєш на увазі?

- Я маю на увазі те, що можливо вона зустрічається з тим чоловіком

- Що? Ти ж бачила її реакцію на нього, коли він приходив

- Може це показова вистава — сказала мама — я б на твоєму місці не була така впевнена в її словах та діях

- Я їй довіряю, якщо ти не віриш їй, то це твої проблеми. Дякую за обід — я встав зі стола та пішов шукати, де там моя Квітка.

Не думав я, що колись у мене з мамою буде така розмова. Я зараз неначе між двох вогнів. І мені це взагалі не подобається. Тепер я не хочу, щоб вони жили під одним дахом. І я впевнений в тому, що допомога моєї мами буде зайвою.

Я знайшов свою кохану у спальні. Вона лежала, і я почув як вона тихо плаче. Гормони дають про себе знати. Багато разів це бачив, коли Лілі була вагітна. І перший раз і другий. Вона через кожне погане слово у її адресу починала плакати. Плакала іноді навіть без причини. Ця вагітність не виключення. Все також плаче. А мені боляче на це дивитись.

Я підійшов до неї та присів на ліжко.

- Лілі, не звертай на це увагу. Не плач моя хороша — вона подивилась на мене. Та сіла на ліжко. Я її обійняв.

- Я чула всю вашу розмову. Вона думає, що я тобі зраджую. Але це не так

- Я тобі вірю. Знаю все те, що відбувається

- Я ніколи тобі не зраджу. У мене думки такої ніколи не було... і не буде — Лілі казала це пошепки.

- Я тобі вірю... чуєш мене? Я тобі вірю. І не треба хвилюватись. Тобі не можна — сказав тихенько я їй на вухо.

- Я знаю та нічого з цим зробити не можу — сказала Лілі та подивилась на мене. Якби на її обличчі був макіяж, то він би поплив зараз. Але вона без нього. І було видно тільки її заплакане червоне обличчя. Я її досі обіймав. Обіймав доти доки вона не заспокоїлась. Тоді я випустив Лілі зі своїх обіймів. Є такий метод як “Глибокі обійми”. Вони заспокоюють людину. Ми вийшли з кімнати. Лілі пішла вмиватись, а я зайшов у кімнату до дівчат. Вони сидять та граються. Яна ведмедиком, а Мія у нас не посидюча, як я в дитинстві. Вона вилізла на дитяче крісло та почала обпиратись об нього так, що воно ось зараз впаде. Я її забрав з цього крісла, щоб не розбилась.

- Навіщо ти це робиш? — запитав я та посміхнувся — ти ж могла впасти — вона почала посміхатись.

У кімнату зайшла Лілі. Вона вже була усміхнена. Така Лілі мені дуже подобається. А на заплакану Лілі боляче дивитись.

- Підемо на вулицю, погуляємо — сказала вона. А я після її слів, подумав, а дійсно чому б і не сходити на прогулянку?

- Звісно підемо. Давай тоді дівчаток збирати

Лілі почала переодягати Яну, а я Мію. Мія почала як завжди плакати. Вона зазвичай починає плакати, коли її переодягають. А Яна у нас тихенька. Хоч хтось пішов характером у маму. Про Данилка можна сказати те, що він характером пішов у свого тата недоумка. І з цим вже нічого не зробиш... на жаль.

Ми вийшли на вулицю та пішли гуляти. Не в сторону озера, а в іншу. Там також знаходяться приватні будинки. Ми проходили повз будинку Кості та Ксенії. У їх вікні у вітальні, було видно як вони разом грають в якусь гру. Вікна у них в будинку високі з підлоги до стелі. І навіть якщо закрити їх все одно щось буде видно. У нас на щастя немає таких вікон. Мені б було не комфортно так жити. Але я знаю, що у тітки є такий будинок. Третій, який вона здає в оренду, на якісь свята.

Після прогулянки ми повернулись додому. І з порогу мама видала не приємну новину. До нас знову приїжджав Богдан. Він просив передати для Лілії квіти та якийсь подарунок. Вона тепер на сто відсотків впевнена, що Лілі мені зраджує. Я поки що не знаю, як довести їй протилежне. Але щось придумаю. І я ще думаю, якщо вона дізнається про вагітність, також може подумати, що це не моя дитина, а того чоловіка. Будь він не ладен.