Таміла Калас - Ректор , Таміла Калас

Махнувши незадоволено головою, жінка починає знову відмикати кабінет.

- Тільки швидко - Олена заходить слідом за мною до середини й зупиняється у другому дверному проході схожий на арку.

Я по дикому, метушливо роздивляюся кабінет, аж очі розбігаються, тут взагалі не зрозуміло де може лежати мій гаджет. Спершу іду до його робочого столу, на поверхні багато стосів паперу, зошитів ще не пойми чого. Обережно роздивляюся поверхню і починаю зазирати до кожної шпарини, відчиняю шухляду що у столі, а тут і Бренді з одиноким бокалом. Ага значить любить розслабитися.

- Скоріше - Нагадує Олена, озираючись.

- Так, так - Від хвилювання аж голос тремтить, у мене адреналіну в крові аж пробавилося, душно і моторошно одночасно.
Відчуваю себе аферисткою, або злодієм, точно не можу сказати, але руки тремтять. Ще раз нахиляюся під стіл.

-Добрий ранок, а що тут відбувається?

Від раптового чоловічого голосу завмираю, моє серце впало на підлогу (може мені так і сказати що я шукаю своє серце)
Визираю крадькома із-за столу, бачу за спиною Олени, Павлака.
"Свят, Свят, Свят"
Уважно дивлюся на його лице: Напухлі півкола під очима, червоне лице та втомлений погляд, напевно теж ніч не спав, навіть волосся на його голові скуйовджене.

- Олено, ви можете йти, ми з вами потім поговоримо - Павлак з напругою дивиться на жінку в притул.

Олена бідна прилипла до одвірка, і хутко вийшла прожогом.

Я мертвою хваткою стою на місці, хоч трясе неймовірно, ніби під ногами землетрус, а у середині по тілу тече пекуча - пекельна лава.

Він мовчки наближається і відкладає свій чорний портфель на стіл.

- Ти знайшла те що хотіла? - З хитрістю питає.

Я голосно ковтаю, намагаюся вгамувати хвилювання, якщо він, наблизиться ще на крок я провалюся на місці.

- Послухайте я нічого не брала. Я, я просто... Хотіла...

Що я мелю, не розумію, чи мене хтось тягне за язик, схоже що так, бо я говорити не можу.

- Тут нема твого мобільного.

- Вибачте мене, я чекала на вас, але...Не звільняйте Будьласочка ласочка Олену, це я винна, я її підмовила.

- Побачимо. І що мені робити з тобою? - Ігор Семенович крадькома наблизився так близько що мені здавалося, я чула стук його серця.

- Нічого.

Він бере мою руку у свою долоню, ніжно проводячи пальцем по шкірі.

- Ти тремтиш, боїшся мене чи що?

Я мовчу, зараз Ігор Семенович дивиться на мене якось по особливому, і дихання в нього прискорилось, може задуха?

- Ні, просто хвилююся.

- І я хвилююся.

- Угу, а ви чому?

-Тому, що ...

Його губи ніжно торкаються моїх, у поцілунку, вологий язик проникає до мого рота, і починає рухатися як вихор, повністю заполонивши собою простір. Павлак обіймає мене за талію, я чую його збуджене гаряче дихання, його долоня сповзає до сідниць.
Він затис мене біля столу, і шансів вирватися майже нема, але Ігор Семенович зупиняється, робить оберт на підошві взутті, та вільно падає у своє робоче крісло.

- Що ви робите? - Витираю до рукава рот.

- Може водички? Це мені, моя моральна компенсація - Задоволено розглядає мене.

- Більше ніколи, зрозумів, ніколи не торкайся мене!

Я без пам'яті вибігаю з кабінету, аж колотить мене, а ще зараз з Павлаком перша пара. Сідаю на своє місце Ігор Семенович заходить до аудиторії привітно вітається, йде повз мене, непомітно кладе на парту мій мобільний, навіть не дивився, мовчки прямує на своє робоче місце, та розпочинає пару.

" Отже, у нас сьогодні..."

За цілу пару він жодного разу не глянув у мою сторону, почувалася навіть якось з напругою, хоч за ранковий поцілунок я зла, хай не мріє собі що буде поводити себе зі мною так само як з іншими, я за оцінки спати як дехто не збираюся.
Нарешті пара закінчується, я щось зголодніла, Ігор Семенович як літак на великій швидкості прямим курсом вилітає з аудиторії, він коли злий такий інтересний аж не можу, це ж мені треба злитися, за його поцілунок.За пару хвилин також Виходжу з аудиторії до коридору, хочу піти до Кафетерію, але мою увагу привертають глоси в іншому кінці коридору, бачу Павлак разом з Оленою щось обговорюють, він тримає свою руку у жінки на плечі й щось ніби пояснює, Олена опустила голову, німо вислуховує, вже хочу розвернутися і піти, але бачу як Олена плачучи йде після розмови з Павлаком.Розумію що ці проблеми в Олени через мене, через мою дурість. Впевнено іду до Павлака, минаюся з Оленою, чоловік вже хотів теж кудись піти, але бачить мене спиняється на місці, його одна рука лишається на поясі по діловому.

- Ви що звільнили Олену? - Питаю серйозно.

- Поки ні, а ти переживаєш за неї ?- Дивується і морщить чоло.

- Я вже казала, вона нічого не винна, я не хочу, щоб в Олени були через мене проблеми.

- Справді? - наближається - Тоді чим ти думала коли заходила до мого кабінету?

Страшно тепер не можу, коли Павлак стоїть так близько, мене кидає відразу у трепет, його блакитні очі пронизують аж у моє серце, кров кипить, голова припиняє думати, я взагалі не знаю що відбувається, його терпкий запах духів викликає збентеження, та тривогу.

- Я по-моєму вже просила вибачення.

- А я подумаю ще, чи мені пробачати тобі. А може поговорити з твоїм батьком про твою поведінку?Стискаю губи до купи, ще мені не бракувало вплутувати сюди батька, я тільки вдихнула на повні груди, але напевно не надовго.

- То що ви хочете?

Він розглядає мене стрибучим поглядом, сердито хмикає, Зверхньо підіймає голову.

- Думаю тобі не дуже сподобається, те чого захочу я.

- А ви далекоглядний і думаєте правильно.

- То що підемо пообідаємо, бо ти зла коли голодна. Чи зла, через іншу причину? - Ігор Семенович робить не двозначні натяки.

- Таміла, я тебе шукав - До мене підійшов Ігор, мій хлопець демонстративно цілує мене у щоку.

Павлак зблід в моменті, посмішка з лиця зникає, але бачу як він швидко володіє ситуацією та широко посміхається кудись йде.