Черемшина Марко - Літературно-критичні виступи. Спогади. Автобіографія, Черемшина Марко

Тому, любки, війні пішло почерез другий рік!

- Говоріт свеї: бабі царство, а людям чорний гід, коби й нам борше.

- Не бійтеся, любки, аді Йордан воду розливає, недалекі гони й нам.

- Єкий Йордан бабі, такий буде нам.

- Видко ділу, шо так; віді з-за цеї войни усім нам буде бабин Йордан!

 

КОЛЯДНИКАМ НАУКИ

 

 

Вами зажурилися гори-долини всеї рідної землі.

Бо бідуєте на чужині, тахнете з голоду, в тузі нидієте.

А ви одні надія наша, наша наука, наша криця.

Знов нема вас дома у сам свят-вечір, знов колядуватимете під чужими вікнами!

У котрі тереми вам коляду слати?

Де ж вас всіх розпізнавати-шукати?

Дорогі та пишні творці нової доби!

Колядники науки, підвалини наші!

Колядуйте нам:

що кованими возами та вороними кіньми вертаєте до нас . . .

що всі двері у нас вам відтворились, самі свічки позасвічались, самії книги та й розчитались . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

що врадувалась вами на ріллі скиба, у морі риба, у горах зело, у стогах зерно . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

що вся рідна земля - це одна світлиця-веселиця, сонечко ввесні, місяць у креслі, зоря із моря . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

що віншуєте нас пробутком добрим та віком довгим, урожаєм на хліб, миром між людьми, між народами, гараздом і волею в оборогах і у всіх чертогах, на ланах, дорогах, у лісах і водах, в повітрі і світлі всієї рідної землі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Бо знаєте:

що наші гуцульські гори лежать повалені і палінають керваві голови хмарами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

що чорна тирба скипілася на їх камінних ребрах . . . . . . . . . .

що відтято їм їх дубову гирю, їх лудіння кедрове . . . . . . . . . .

що горяча керва сповенила їх камінні груди, а мармуровою ожеледдю сціпенила їх рани . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

що гори в тюрмах сонця не бачать . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Але вся Гуцулія має за вас тяму і кланяється до вас своїми ранами, своїм болем. А за сим словом будьте сильні і здорові, молодці пишні та гречні - труджені студенти наші.

 

 

 

_____________

ПРИМІТКИ

 

 

ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНІ ВИСТУПИ. СПОГАДИ. АВТОБІОГРАФІЯ

 

 

«СТРІМГОЛОВ», ОПОВІДАННЯ В. БУДЗИНОВСЬКОГО,

13-14 ч. «Універсальної бібліотеки», ціна 40 кр.

 

Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1897, № 10, с. 197-198, під псевдонімом «Василь Заренко».

Подається за першодруком.

 

 

СПОМИНИ СЕМАНЮКА ПРО ФЕДЬКОВИЧА

 

Вперше надруковано в ЛНВ, 1901, кн. 2, с. 96-98, у публікації Р. Заклинського 92 «Спомини про Федьковича» з такою приміткою публікатора: «Бувши в лютім р. 1897 у Відні, довідався я від Івана Семанюка, студента прав у Відні, що його батько був знайомий з Федьковичем. Я попросив його, що як буде дома, щоби поробив записки. Він так учинив в часі свят великодних і доручив мені спомини свого батька у Відні 16 червня 1897».

Подається за першодруком.

 

 

ВІДЧИТ В 49-ТІ РОКОВИНИ СМЕРТІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

 

Вперше надруковано у вид.: Збірник праць п’ятої наукової шевченківської конференції. К., 1957, с. 264-270, у додатку до статті О. Є. Засенка «Марко Черемшина про Шевченка».

В ІЛ, ф. XII, № 152, зберігається автограф «Відчиту» - зошит на 16 арк., писаний чорним чорнилом з пізнішими авторськими правками і підкресленнями червоним чорнилом і хімічними олівцями. «Відчит» було написано у 1910 р. Автор використовував його і в наступні роки - у 1911, 1914. Про це свідчить авторське виправлення цифри «49» на «50» і «53». На першій сторінці з лівого боку олівцем занотовано план «Відчиту»: «Життя громадське. Старе. Нове. На людей душею... Корінь лиха: а) перевертні; б)національне питання; в) політичний погляд; г) царат; д) московська бюрократія; є) свої пани за 40 років, напр[ям] щиро демокр[атичний],- «дідами крадене добро»; «розпреділення щастя».

Готуючись до виголошення промови у 1914 р.- до 100-річчя з дня народження і 53-річчя з дня смерті Шевченка, Марко Черемшина, беручи за основу текст «Відчиту», склав ще план. Автограф плану зберігається в ІЛ, ф. XII, № 153, 1 арк. великого формату, дрібно списаний у дві колонки чорним чорнилом. Вперше цей план опублікував О. Є. Засенко у додатку до своєї статті разом з «Відчитом» і «Промовою» (Збірник праць п’ятої наукової шевченківської конференції, с. 272-273).

В ІЛ, ф. XII, № 152, зберігається також автограф «Промови у 47-му річницю з дня смерті Шевченка» - 1 арк. великого формату. Цю промову Марко Черемшина виголошував на шевченківських святах 1908 р. Її текст з деякими відмінами увійшов до «Відчиту» 1910 р. як окремий прикінцевий розділ. Вперше ця «Промова» була надрукована у виданні 1937 р., т. 3, с. 113-114 («Промова на шевченківському концерті»), за текстом «Відчиту» 1910 р. За автографом «Промова» вміщена у