Вільям Шекспір - Приборкання норовливої, Вільям Шекспір

слова.

 

Гремйо

Юначе, так, як я, ти не кохав ще.

 

Траньйо

Старий, твоя любов - мороз.

 

Гремйо

Твоя ж - пече.

Джигуне, відступись: мої літа годують.

 

Траньйо

Зате мої в очах дівчат квітують.

 

Баптіста

Панове, зараз я вас розсуджу.

Свою любов ділами доведіть.

Дочку віддам я за того із вас,

Котрий її щедріше забезпечить.

Синьйоре Гремйо, що дасте їй ви?

 

Гремйо

Насамперед - даю міський свій дім,

Обставлений багато: є й срібло,

І золото, і дзбани, і миски,

Щоб милій Б’янці ніжні руки мити,

На стінах висять тірські килими, 42

В шкатулках із слонівки - дукачі,

У скринях кипарисових - тканини,

Коштовні вбрання, шатра, укривала,

Тонка білизна, подушки турецькі,

Перлинами оздоблені, запони

У золотім венецькім гаптуванні,

Начиння всяке - мідне, олив’яне,

І все, що в домі треба. У маєтку

Аж сто корів молочних, а волів

Сто двадцять там годується на м’ясо,

І вдосталь є всього, чого потрібно.

Я, мушу визнати, не молодий.

От завтра вмру - усе зоставлю їй,

Як буде лиш моєю за життя.

 

Траньйо

Отож-бо - «лиш». Послухайте й мене.

Я в батька спадкоємець-одинак.

Коли за мене віддасте дочку,

Я п’ять таких домів зоставлю їй

В багатій Пізі, як оцей синьйор

Тут має в Падуї один. А ще -

Дві тисячі дукатів кожен рік

Прибутку із родючої землі:

Це все для неї удовиний пай.

Ну, пане Гремйо, я притиснув вас?

 

Гремйо

Дві тисячі дукатів кожен рік?

(Убік)

Мої всі землі стільки не дають.

(Голосно)

А ще я відпишу їй корабель,

Що у Марсельській гавані стоїть.

Ну що, побив тебе я кораблем?

 

Траньйо

Мій батько, Гремйо, має їх аж три,

Й два галеаси, 43 а легких галер

Дванадцять. Все це я зоставлю їй.

І вдвічі більше, аніж ти даси.

 

Гремйо

Ні - все, що маю, вже пообіцяв,

А більш, ніж маю я, не можу дати.

Як я, Баптісто, до вподоби вам -

Беріть мене з усім моїм добром.

 

Траньйо

Ну, коли так, то дівчина моя -

За вашим словом. Карта Гремйо бита.

 

Баптіста

Я визнаю - ви більше даєте.

Як батько ваш підтвердить все контрактом,

Беріть її. А ні - то вже даруйте:

Ви можете раніш за нього вмерти,

Яка ж тоді вдовина доля буде?

 

Траньйо

Пусте! Я молодий, а він старий.

 

Гремйо

Чи ж не вмирають молоді так само,

Як і старі?

 

Баптіста

Постановляю так:

Ви знаєте, що ось на цю неділю

Призначено весілля Катеріни.

В неділю другу Б’янка буде ваша,

Коли такий контракт привезете.

А ні - то я віддам її за Гремйо.

Прощайте ж, друзі. Дякую обом.

 

Гремйо

Прощай, сусіде.

 

Баптіста виходить.

 

Ну, тепер, юначе,

Я не боюся козирів твоїх.

Навряд чи батько твій такий добряга,

Щоб зразу все майно тобі віддати

І з ласки жить на старості. О ні!

Ми, італійці, не такі дурні.

(Виходить)

 

Траньйо

Чума на шкуру зморщену твою,

Старий хитрюго. Я побив твій козир

І знаю, як зарадити біді.

Ми маємо фальшивого Люченцо,

То чом не буть фальшивому Вінченцо?

Оце-то диво буде! Бо звичайно

Батьки породжують дітей, а тут - дитина

Породить батька, а не батько сина!

(Виходить)

 

ДІЯ ТРЕТЯ

 

 

СЦЕНА 1

 

 

Входять Люченцо в подобі Камбйо, Гортензіо в подобі Ліччо і Б’янка.

 

Люченцо

Стривай, музико, наперед не пхайся.

Чи вже забув, як мило привітала

Тебе її сестриця Катеріна?

 

Гортензіо

Задирливий школярю, таж із нами -

Небесної гармонії владарка.

Отож моє тут переважне право:

Ми спершу помузичимо з годину,

Тоді й на твій урок година буде.

 

Люченцо

Баран безглуздий, ти й того не знаєш,

Нащо існує музика на світі!

Чи ж не на те, щоб душу звеселять

Після трудів щоденних і науки?

Тож пропусти вперед поетику мою,

А вже тоді давай гармонію свою.

 

Гортензіо

Я глузів не терпітиму твоїх.

 

Б’янка

Таж ви обидва кривдите мене,

Бо маю тут вирішувати я.

Чи я - мала школярка, що повинна

У певний час ходити на уроки?

Я вчусь тоді, коли сама бажаю,

Тож годі сперечатися. Сідаймо,

Беріте лютню, стройте потихеньку,

А він тим часом свій урок відбуде.

 

Гортензіо

Урок скінчиться, щойно я настроюсь?

 

Люченцо

Таке сказав! Та ти роби своє.

 

Б’янка

На чому ж ми спинились?

 

Люченцо

Ось на цьому, панно.

(Читає)

Hic ibat Simois, hic est Sigeia tellus,

Hie steterat Priami regia celsa senis. 44

 

Б’янка

Перекладіть.

 

Люченцо

Hic ibat - як я вже сказав вам: Simois - я Люченцо, hie est - син Вінченцо з Пізи, Sigeia tellus - і прибрався так, щоб здобути ваше серце. Hic steterat - а той Люченцо, що приходить свататись, Priami - то мій слуга Траньйо, regia - він прикидається мною, celsa senis - щоб відтерти отого химерного старигана.

 

Гортензіо

Я вже настроїв