Вільям Шекспір - Приборкання норовливої, Вільям Шекспір

class="p17" style="">Петруччо

Так, півник я, ти ж курочка моя!

 

Катеріна

О ні! Не півник ти, а мокра курка.

 

Петруччо

Ну, годі, Кет, і не дивись так кисло.

 

Катеріна

Я так дивлюсь, коли кислицю бачу.

 

Петруччо

Нема кислиць тут - не дивися кисло!

 

Катеріна

Чого ж нема?

 

Петруччо

А де? Ну, покажи.

 

Катеріна

Якби люстерко мала - показала б.

 

Петруччо

Ти на моє обличчя натякаєш?

 

Катеріна

Ти ба, здогадливий, хоч молодий?

 

Петруччо

Так, справді я замолодий для тебе.

 

Катеріна

Але підтоптаний.

 

Петруччо

Це від турбот.

 

Катеріна

А в мене їх нема, мені й дарма.

(Випручується)

 

Петруччо

(стримуючи її)

Ні, справді, Кет, не утікай-бо так.

 

Катеріна

Я тільки дратуватиму тебе,

Коли зостануся. Пусти мене.

 

Петруччо

Ні, не пущу, бо ти напрочуд мила.

Мені казали - ти шорстка, пихата,

Понура... Все це, бачу я, брехня,

Бо ти привітна, гречна і грайлива,

Ласкава, ніжна, як весняна квітка,

Не вмієш супитись, дивитись косо,

Кусати губи, як лихі дівчата,

Не любиш говорить наперекір,

А розважаєш любо кавалерів

Люб’язними, приємними словами.

(Відпускає її)

Чом кажуть люди, ніби Кет кульгава?

Брехня! Бо Кет - як пагін на ліщині,

Струнка й гнучка, смаглява, мов горішок,

А зернятко у неї ще смачніше.

Ану, пройдись. О ні, ти не кульгаєш.

 

Катеріна

Йди, дурню, геть. Своїм наказуй слугам.

 

Петруччо

Чи так скрашала гай сама Діана,

Як царствена хода твоя скрашає

Оцю кімнату? Ні, будь ти Діана,

Вона ж хай буде Кет, і ти - цнотлива,

Діана ж хай зальотницею буде!

 

Катеріна

Де ти набравсь таких солодких слів?

 

Петруччо

Із голови. Дотепний в мене рід.

 

Катеріна

Дотепний рід, та недотепний плід.

 

Петруччо

Чи я не мудрий?

 

Катеріна

Ні, лише пролаза.

 

Петруччо

Ну, то пролізу я до тебе в ліжко.

Та годі вже словесної війни.

Скажу я просто: згоден батько твій

На шлюб наш, посаг він дає добрячий,

Тож хоч-не-хоч, а я тебе візьму.

Я, Кет, якраз для тебе чоловік,

Бо я зумів красу твою побачить, 38

І та краса мене вже полонила,

Тож ти й не вийдеш ні за кого більше,

А я вродився, щоб тебе приборкать.

Бо ти була неначе дикий кіт,

Чи дика Кет, а я зроблю із тебе

Ручну ласкаву кицьку - свійську Кет.

 

Входять Баптіста, Гремйо і Траньйо.

 

Твій батько йде. Гляди ж не відмовляйся:

Я мушу й хочу Катеріну взяти.

 

Баптіста

Ну що, синьйоре, як тут ваші справи?

 

Петруччо

Чудово, звісно! Як же ще, мій пане?

Щоб схибив я - це неможлива річ.

 

Баптіста

А ти як, дочко? Ти чогось надулась?

 

Катеріна

Мене звете дочкою ви? А справді,

Ви щиру батьківську любов явили,

Що забажали одружить мене

З напівшаленцем, шибеником, хамом,

Що лайкою гадає все владнати.

 

Петруччо

І ви, мій батьку, й інші всі про неї

Казали хибно, нібито вона

Погану вдачу має. Норовливу

Вона навмисне з себе удавала,

Насправді ж це голубка ніжна й тиха,

Не запальна, а лагідна, мов ранок,

Терпінням перевершила Грізельду, 39

А цнотою - Лукрецію 40 саму.

Коротше, ми домовилися з нею,

Що у неділю справимо весілля.

 

Катеріна

Скоріше я в труні тебе побачу.

 

Гремйо

Петруччо, чуєш, що вона сказала?

 

Траньйо

Оце такий ваш успіх? Прощавайте ж!

 

Петруччо

Не кваптеся, панове. Я обрав

Її для себе, і, коли нам добре,

Яке вам діло? В нас така умова:

Сваритися на людях, наодинці ж

Вона така ласкава - неймовірно!

О люба Кет! Як ніжно обіймала

Вона мене, і скільки цілувала,

І скільки присягалась, що вона

У мене закохалася відразу.

Ви ще зелені! Варт би вам побачить,

Як наодинці навіть боягуз

Приборкать може найклятішу жінку.

Дай руку, Кет. 41 Поїду купувати

Собі в Венеції весільне вбрання.

Бенкет готуйте, батьку, і скликайте

Гостей. І ти вберешся пишно, люба.

 

Баптіста

Не знаю, що й сказать,- та дайте руку.

Хай вам щастить! Домовились, Петруччо.

 

Гремйо і Траньйо

Тоді - амінь. Ми будемо за свідків.

 

Петруччо

Ви, батьку, ти, дружино, й ви, панове,

Прощайте: я іду. Неділя скоро -

Куплю обручки та весільне вбрання.

Кет, поцілуй. В неділю-бо вінчання.

 

Петруччо й Катеріна виходять.

 

Гремйо

Чи видано такий раптовий шлюб?

 

Баптіста

Панове, до купця вподібнивсь я,

Що посилає крам свій за моря.

 

Траньйо

Лежав у вас він досі без пуття,

А нині зиск чи збиток принесе.

 

Баптіста

Для мене зиск - то мир в подружжі цім.

 

Гремйо

Так, певне, прийде мир до них у дім.

То як, Баптісто, з меншою дочкою?

Це день, якого довго ждали ми.

Я ваш сусід і перший Б’янку сватав.

 

Траньйо

А я кохаю Б’янку так, як вам

Не снилося, й безсилі тут