Вільям Шекспір - Приборкання норовливої, Вільям Шекспір

лютню, панно.

 

Б’янка

Послухаймо.

(Той грає)

Фальшивить дискантова.

 

Люченцо

Поплюй на руки, брате, й далі строй.

 

Б’янка

Тепер давайте я перекладу.

Hic ibat Simois - я вас не знаю, hie est Sigeia tellus - я вам не довіряю, hic steterat Priami - обережно, щоб він нас не почув, regia - не дуже набивайтесь, celsa senis - але й не зневіряйтесь.

 

Гортензіо

Уже настроїв, панно.

 

Люченцо

А баси?

 

Гортензіо

Фальшивить тут не бас, а мова в вас.

(Убік)

Який палкий цей вчитель і хапкий!

Їй-богу, він за Б’янкою впадає.

Стривай же, допильную я тебе!

 

Б’янка

Колись повірю, може, та не зараз.

 

Люченцо

Повірте! Еакідом 45 був Аякс,

Бо дід його носив ім’я Еак.

 

Б’янка

Ну що ж, учителеві треба вірить,

А то б я ще вагалась, будьте певні.

Та годі. Ваша черга, любий Ліччо.

Учителю, не гнівайтесь, прошу,

Що я жартую з вами обома.

 

Гортензіо

(до Люченцо)

Ідіть собі, зоставте нас самих:

Я не збираюсь тріо з вами грати.

 

Люченцо

Добродію, оце такий ви строгий?

Ну що ж - я трохи збоку почекаю.

(Вбік)

І припильную, бо мені здається -

Музика славний закохався теж.

 

Гортензіо

Ласкава панно, перш ніж лютню взяти

І вчити вас лади перебирать,

Почну я із музичної абетки,

Навчу вас гами найпростішим шляхом.

Приємнішим, успішнішим, повнішим,

Ніж будь-хто інший будь-кого навчав.

Ось тут її ретельно я списав.

 

Б’янка

Таж гаму я вже вивчила давно.

 

Гортензіо

Завчіть і ту, що склав Гортензіо.

 

Б’янка

(читає)

Гама - В мені гармонія велика

До - Й палке Гортензіо Кохання.

Ре-мі - Візьми його за чоловіка,

Фа-соль - О, зглянься на його благання!

Ля-сі - Тут ноти дві, а ключ один:

До - Твоя відмова - мій загин.

 

Оце така у вас, мосьпане, гама?

Мені стара подобається дужче.

Для примхи я не зраджу давніх правил.

 

Входить слуга.

 

Слуга

Ваш батько, панно, вам переказав,

Щоб ви сестрі прибратись помогли:

Ви ж знаєте, що завтра вже весілля.

 

Б’янка

Прощайте, любі вчителі, я йду.

 

Б’янка й слуга виходять.

 

Люченцо

Ну то й мені тут нічого робити.

(Виходить)

 

Гортензіо

Зате мені за ним наглянуть треба:

Здається, пан учитель закохався!

Та як літаєш ти так низько, Б’янко,

Й на будь-яку принаду ладна сісти -

Нехай. Ще раз побачу, як ти збочиш,-

Знайду я іншу, ну а ти - як хочеш.

 

СЦЕНА 2

 

 

Входять Баптіста, Гремйо, Траньйо в подобі Люченцо, Катеріна, Б’янка, Люченцо в подобі Камбйо і слуги.

 

Баптіста

(до Траньйо)

Синьйор Люченцо, ось настав і день,

Призначений для шлюбу Катеріни,

А нареченого чогось нема.

Що скажеш тут? Який це буде глум,

Коли священик прийде для вінчання,

А наречений бозна-де подівся.

Що скажете про цю ганьбу для нас?

 

Катеріна

Для мене! Ти присилував мене

Супроти волі руку й слово дати

Шаленому й лихому баламуту,

До сватання швидкому, не до шлюбу.

Я ж вам казала - навіжений він

І під зухвальством капості ховає,

Аби його веселуном назвали,

Він сто дівчат посватає, призначить

Весілля день і учту приготує,

Гостей запросить, оповідь замовить,

Хоч зовсім не збирається женитись.

Тепер на мене тикатимуть пальцем:

«Скаженого Петруччо он дружина -

Коли ще він приїде повінчатись!»

 

Траньйо

Терпіння, Катеріно, й ви, Баптісто!

Я певен - він лихого не хотів,

Його затримала якась пригода.

Хоч він шорсткий, але цілком розважний,

Хоча й жартун, та чесний чоловік. 46

 

Катеріна

Воліла б я повік його не знати!

(Виходить плачучи. За нею Б’янка й слуги)

 

Баптіста

Іди, дитино, я тебе не ганю.

Така образа допекла б святій,

Не те що запальній та норовливій.

 

Входить Бйонделло.

 

Бйонделло

Хазяїне, хазяїне! Новина! Такої старої новини ви ще зроду не чули!

 

Баптіста

Новина - і раптом стара? Як же це так?

 

Бйонделло

Та хіба ж це не новина, що Петруччо прибуває?

 

Баптіста

То він приїхав?

 

Бйонделло

Та де! Ні, пане.

 

Баптіста

А що ж?

 

Бйонделло

Він їде.

 

Баптіста

Коли ж він буде тут?

 

Бйонделло

Коли стоятиме, де оце я стою, й бачитиме вас перед собою.

 

Траньйо

А все ж - яка це твоя стара новина?

 

Бйонделло

Та яка ж! Петруччо їде в новому капелюсі й старій шкірянці; в старих штанях, тричі лицьованих; у стоптаних чоботях, куди вже недогарки від свічок складали: один чобіт із пряжкою, другий шнурований. При боці стара іржава шпага з міської зброярні, з поламаним руків’ям, а піхви без наконечника й поворозки біля штанів пообривані. Коняка кривоклуба, сапата, коростява, і паршива, і лишаювата, і чирякувата, і каправа, і на ящур хвора, і на жовтяницю, і на залози, і глистами вся проїдена, і клишава, і обдута, і лопатка в