Тетяна Сергіївна Коханюк - Системне тлумачення кримінального закону

А. В. Антонов. — К.: Наукова думка, 1984. — С. 14. ">[83]) слово «інтерпретація» використовують також у деяких інших значеннях.

В перекладі з англійської іnterprеtаtіоn — тлумачення, пояснення, інтерпретація[84]. Терміном «інтерпретація» у герменевтиці зазвичай позначають усно чи письмово викладене (артикульоване) розуміння. Ю. Власов у проведених ним дослідженнях установив, що інколи науковцями висловлюються думки, що тлумачення норм права вживається у трьох різних значеннях — з'ясування, роз'яснення та інтерпретація. Під інтерпретацією у цьому разі розуміють з'ясування співвідношення обсягу норми права, що тлумачиться, з обсягом її тексту. На думку Ю. Власова, це не зовсім правильний погляд, оскільки термін «інтерпретація» значно ширший, ніж класифікація результатів тлумачення за обсягом, і тут правильніше говорити про результати, які отримує суб'єкт тлумачення після з'ясування смислу норми права[85].

Герменевтика (від грец. — пояснюю) — в теорії та філософії призначена полегшувати розуміння й інтерпретацію текстів та інших виявів людського життя.

Терміни «розуміння» та «інтерпретація» є центральними в герменевтиці. Об'єктами розуміння та інтерпретації в герменевтиці спочатку були різні тексти. Герменевтику і сьогодні часто визначають як діяльність, націлену на розуміння та інтерпретацію текстів. У вузькому значенні інтерпретація — текст про текст.

Найпоширенішими різновидами таких текстів тривалий час були коментарі у вигляді не лише з'ясування значення окремих слів, висловів чи фрагментів тексту, а й осмислення цілого твору.

Розуміння та інтерпретацію текстів пов'язували з урахуванням їх поділу на різновиди залежно від змісту — релігійні, літературні, юридичні, історичні. Це і мають на увазі, коли говорять про галузеву (регіональну) герменевтику — теологічну, філолого-літературну, юридичну, історичну[86]. Як зауважує В. Суслов, загальна герменевтика як філологічна дисципліна сформувалась у кінці XVII — на початку ХІХ ст., а філософською проблематика герменевтики стала завдяки В. Дільтею та Ф. Шлейермахеру[87].

С. Квіт виокремлює, що герменевтика, крім вказаного, створює певні правила тлумачення і способи їх застосування, сам процес інтерпретації[88].

На думку А. Колодія, категорія праворозуміння першоджерельна у юридичній герменевтиці. Це поняття означає не просто пізнання права, а процес, завдяки якому на основі «живої історичної мови» відбувається становлення конкретного історичного права.

Юридична герменевтика тлумачить право як продукт герменевтичного праворозуміння, яке конструюється засобами мови[89].

Як зауважує Т. Подорожна, юридична герменевтика — це наука про розуміння, тлумачення та застосування змісту законодавчого тексту, яка визначає семантичні прийоми його формулювання і сприйняття[90].

П. Рабінович вважає, що юридична герменевтика набуває особливої актуалізації, оскільки у деяких сучасних працях з філософії права герменевтичному підходу надається мало не визначальне значення в обґрунтуванні й оцінці природних явищ. Науковець підтримує думку, що герменевтика має стати так званою «універсальною мовою»[91]. П. Рабінович вказує, що герменевтика — загальна теорія розуміння і має «виходи» мало не на всі етапи та зони правового регулювання, що є підставою для застосування цієї науки в загальнотеоретичному правознавстві.

Крім цього, в герменевтиці нині вироблено такі поняття, положення, методики, процедури, використання котрих дозволяє піднести наукову і практико-прикладну розробку тлумачення юридичних норм на якісно новий рівень. Йдеться, наприклад, про поняття смислу, поняття інформативності тексту та класифікацію текстів залежно від цієї ж властивості, а також про такі поняття, як адекватність смислової інтерпретації, інтерпретаційна модель, інтерпретаційний «зсув» (здвиг), переосмислювання («перекодовування») тексту, рівень семіосоціопсихологічної підготовки суб'єктів, семіосоціопсихологічна група.

Зазначені поняття дозволяють, зокрема, виявити ступінь відповідності тлумачення закону задуму (волі) законодавця, рівень інформативності закону, ступінь підготовленості, здатності адресатів законів до його адекватного тлумачення та ін.[92]. Частина науковців розуміють юридичну герменевтику як тлумачення юридичних норм[93].

В широкому розумінні тлумачення визначають як пізнавальний процес, спрямований на розуміння та пояснення явищ природи або суспільного буття. Як зауважує О. Черданцев, термін «тлумачення» в широкому смислі може бути спрямований і на розуміння правових норм[94].

Тлумачення права є безумовно необхідним з низки причин, а саме: 1) норми права, що містяться в нормативних актах, виражаються за допомогою слів та певних формулювань; щоб зрозуміти їхній смисл та значення, а також логічний зв'язок між ними, необхідна розумова діяльність; 2) норми права мають загальний і абстрактний характер, а застосовуються до