Mysterious silence - Доки серце тримає, Mysterious silence

Лікарня. Наступного дня. Палата.

Тихо. Вітер ледве колише фіранку. Оля спить, обличчя ще бліде, але спокійне. Поруч — Віктор. Втомлений, але зосереджений. У нього в руках планшет — фото, документи, карти, камери, щоденники. Його очі горять холодним вогнем.

Він працює. Без слів. Без емоцій. Як снайпер перед пострілом.

Стратегія: «Тінь, що вичікує»

1. Тиха присутність.
Віктор офіційно перебуває у відпустці — для всіх, окрім вузького кола. Він щодня поруч із Олею в лікарні. Її безпека — пріоритет. Він знає: Полянський ще не зник, він спостерігає. І якщо Оля залишиться сама — той знову спробує її зламати або забрати.

2. Пастка.
Оскільки Полянський має зв’язки, Шаблій не діє напряму. Він зливає через "випадкові" канали інформацію про Олину нібито виписку. Адреса — підставна квартира під охороною.

3. Команда в тіні.
Марія координує «тіньову групу» — 3 найвірніших оперативники, без протоколів і камер. Вони чергують поблизу лікарні й підставної адреси. Без форм — тільки зброя і звички.

4. Система спостереження.
Віктор підключився до всіх можливих камер біля будинку Полянського, його офісів, парковок. Також — в лікарні, але тільки в коридорах. Якщо Полянський хоч якось наблизиться — його помітять.

5. Особиста гра.
Він готується вийти на контакт із Полянським напряму — під виглядом "зламаного" Шаблія. Він знає: Полянський не вірить в перемогу поліції. Але вірить у зраду. Тож Віктор навмисно "відходить" від справи публічно — аби заманити його в розмову.

Палата. Пізній вечір.

Оля ворушиться. Віктор одразу схиляється до неї, торкається руки. Вона розплющує очі — повільно, важко. Але перше, що бачить — це він.

Оля (тихо):
Ти ще тут?..

Віктор (усміхається, але очі серйозні):
Я не піду. Ні на метр.
Поки ти не скажеш мені: "можеш йти, ми в безпеці".

Оля (ледве):
Ми?..

Шаблій:
Ти й малюк. Ви обоє — моя війна. І моя перемога.
 

Тиждень потому.

Оля вже виписана з лікарні, хоча їй наказано багато відпочивати. Живіт ще часто болить — лікарі попередили: стрес позначився на стані вагітності. Але дитина тримається. І це головне.

Квартира під охороною.
Оля живе у квартирі, яку спеціально обладнали для неї — в будівлі, де є таємний вхід, внутрішня охорона, камери та тривожні кнопки. Поруч із нею постійно Марія. Не просто охоронець — подруга, сестра по болю.

Марія (принесла чай):
Якщо він ще раз десь з'явиться — це буде його остання поява.

Оля (пошепки):
Просто не хочу, щоб Віктор ішов туди сам…

Штаб. Оперативна кімната.

Віктор переглядає всі переміщення Полянського. Його хибні маршрути, сховані авто, його людей.
Його головна мета — змусити Полянського вийти на контакт з ним, без посередників.

План: Операція «Розмова»

1. Віктор залишає записку через спільного знайомого Полянського. Там кілька слів:
"Можеш далі ховатися. А можеш поговорити. Один на один. Без зброї. Ти любиш контроль — то тримай. Я згоден на твої умови."
 

2. Викликає підмогу. Але вони не йдуть з ним — лише тримають периметр і чат.
 

3. Марії залишає все: плани, паролі, місце зустрічі, і наказ: «якщо я не повернуся через 2 години — дійте».

Квартира. Вечір.

Перед виходом Віктор заходить до Олі. Вона вже знає — він іде. Очі повні страху, але мовчить.

Оля:
Просто… повертайся. Щоб я не прокинулась — і тебе не було.

Шаблій (торкається її чола):
Я завжди повертатимусь до тебе.
Це не відвага. Це любов.

Оля (тихо, стискає його руку):
Тоді зроби це швидко. Бо я не зможу спати.

Марія залишається з Олею. Вона тримає при собі пістолет, має прямий зв’язок з оперативною групою. Вони удвох — мовчки, як сестри по зброї, як стражі для ще ненародженого життя.

***

Як думаєте, хто хитріший Віктор, Ольга і Марія чи Сергій Полянський?