Anna O - Шви помсти , Anna O

Місто здригається від серії жорстоких убивств. Тіла жертв перетворюються на викривлені фрагменти страшної головоломки чужі органи, пришиті, наче частини мертвої мозаїки. Патологоанатом Деніел, який звик бачити смерть, не був готовий до того, що на столі опиниться його власна дружина. Кожен розріз скальпеля відкриває не лише моторошну реальність, а й двері у минуле, де народилася темрява. Вбивця не просто залишає сліди він створює мистецтво зі страждання, ляльку з плоті, намагаючись завершити свою справу. Хто він? Що змусило його піти цим шляхом? І чи можна зупинити те, що вже давно розпочато? Відповідь захована між рядками старого щоденника, у записах, що волають з минулого. Але чи готовий Деніел подивитися правді в очі, перш ніж він стане останнім фрагментом цієї страшної картини?

Пролог

" Помстою - це їжа,яку краще подавати голодною ..."

 

 

Світ, який я бачу , - не той , що бачили вони. Я завжди був не помітним . Тіні , що проходять через людську свідомість , не залишаючи слідів . Це не лячно. Лячно,коли ти намагаєшся бути видимим, а тебе все одно не помічають .

Всі ці роки я шукав у собі силу ,щоб просто бути там, де інші можуть мене бачити. Але мене ніколи не помічали. І коли вони сміялися ,коли моє тіло не могло вловити їхні погляди , я мовчав , тому що не мав іншого способу зреагувати . Моя невидимість стала моєю захисною стіною , але ніхто не бачив , як ця стіна поволі зростала верседині мене , змінюючи кожну клітину моєї істоти .

Вони сміялися бо я не був такими , як вони . Мені не потрібні були їхні дорогі бренди чи гучні слова .Але було одне, що я завжди хотів і це не стосувалося ні грошей,ні популярності . Я просто хотів бути обраним .

Я обрав її Дженніфер . Вона буда моїм першим і єдиним світлом у цьому світі . І що я отримав натомість ? Посмішки за спиною . невтішні жартівливі пости в соціальних мережах , що жартували над тим ким я є . Вона обрала його Денніла . Того хто завжди був таким впевненим у собі .

Вони думали , що все може тривати так як завжди. Вони не зрозуміли , що всередині мене немає місця для прощяння . Усі їхні сміхи , погляди всі їхні погляди - це був лише початок . Я зроблю так , щоб всі зрозуміли хто я є .

І коли я почну , то не буде ні шансу на повернення .Всі вони одна за однною , стануть частиною великої картини. Вони більше не будуть сміятися .

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍