Mysterious silence - Доки серце тримає, Mysterious silence

Софія (здивовано):
— Боїться?

Оля (рішуче):
— Так, боїться. Бо я — більше не жертва.
— Бо Віктор — завжди поруч.
— Бо в мене є ти. І тепер ми — незламні.
— І якщо він навіть надумає повернутись — ми вже не ті.
— Ми готові.

Софія опускає лист. Дивиться в очі матері. Вони мовчать. Але між ними — щось нове. Не тільки кров.
Сила. Спадкоємність. Істина.

Тепле сонце ковзає по кронах дерев, заливаючи сад ніжним золотом. Усе — ніби застигло в спокої.

Двері дому прочиняються.
На ґанок виходить Віктор — в простій футболці, з усмішкою на обличчі, у руках — чашки з чаєм. Його кроки легкі, навіть трохи грайливі.

— Оля? Софіє? Я тут заварив вам... —
(але не договорює)

Його усмішка зникає в ту ж мить.

Перед ним — Оля, сидить на гойдалці, притискає до себе Софію. Її очі трохи червоні, але спокійні. Софія — вся в сльозах, сховавшись у мамині обійми. Її плечі здригаються від стриманого плачу, а пальці міцно тримають край маминого светра.

Оля м’яко гладить доньку по голові, крізь волосся, в якому ще пахне дитинством. Її рухи — впевнені, заспокійливі. Її голос — майже шепіт, ніжний, як пісня.

Оля (до Софії):
— Все добре, моя пташко… все вже позаду…
— Ми пройшли це, всі разом…
— Ти сильна, бо ти з нас.

Віктор завмирає. Він усе розуміє без жодного слова.
Кладучи чашки на ґанок, він повільно підходить ближче, тихо, ніби боячись порушити щось надто крихке.
Він сідає поруч, обіймає їх обох. І в ту ж мить Софія тягнеться до нього, втискається між мамою й татом.
Сім’я. Єдина.

Віктор (до Олі, ледь чутно):
— Вона прочитала?..

Оля (киває, не дивлячись):
— Так.

Тиша.

Софія (крізь сльози, але твердо):
— Але я знаю — ви обидва врятували мене.
— Ще до мого народження.

І в цю мить — світ ніби зупиняється.
М’який вітер колише гілки. Десь у небі пролітає птах. Сонце сідає за обрій.

Вони сидять утрьох.
Сильно. Мовчки. Разом.

І десь за цим — невідомість.
Чи справді Полянський зник назавжди?
Чи знову наблизиться тінь із минулого?
Але в цьому моменті — вони сильніші за все.

Кінець. (Або лише початок. )

Все залежить від вас любі читачі, якщо хочете продовження (тобто 2 частину книги) дайте знати)

Кінець