Інесса Подгорецька - Кохання з іншого життя , Інесса Подгорецька

Розділ 12

Ближче до весни все сталося само собою. Каріні потрібно було їхати в офіс, де працював Вадим, щоб відвезти важливі для свого проєкту папери. Дівчина сприйняла це як знак долі. Але якщо чесно, особливо не сподівалася, що зможе поспілкуватися з Вадимом. Але каву з Вікою запланувала однозначно.

Після того, як Каріна вирішила всі свої справи і передала всі папери, дівчина спустилася в кафе.  На неї вже чекала Віка. Дівчата довго сиділи і спілкувалися за кавою, адже не бачилися ще з нового року. Тем для обговорення було, як завжди багато. Звичайно, не оминули вони і Вадима. Навіть жартома придумали план, як спокусити неприступного мачо. Це трохи відволікло Каріну від сумних думок. І раптом біля баристи дівчата помітили Вадима, який саме купував каву із собою і вже збирався йти.

Каріна вирішила брати бика за роги. Чи то на неї так кава з коньяком подіяла чи, то так зорі стали… Дівчина підскочила до Вадима і прямо запитала:

-Привіт, Вадиме! Поговоримо?

Вадим не здивувався, коли побачив Каріну. Отже, дівчат він помітив задовго до того, як вони помітили його. Взявши каву, Вадим байдужим поглядом поглянов на Каріну і сухо відповів:

-Привіт. В мене мало часу. Хочеш пішли зі мною в офіс і там поговоримо, якщо тобі так потрібно.

Каріні зовсім не сподобалася відповідь Вадима, та й бачити колишніх колег зовсім не хотілося. Але це був єдиний спосіб нарешті все з’ясувати. Тому дівчина вирішила йти до кінця.

Вони з Вадимом мовчки піднялися на ліфті в офіс і попрямували до його кабінету. Каріну зовсім не бентежило, що їх можуть побати разом. Робочий день майже завершився, тому колег в офісі залишилося не так багато і всі були поглинуті у свої справи, і збиралися додому. Тому на них з Вадимом ніхто і не звернув увагу. Це заспокоїло Каріну. Та вона гадки не мала чим завершиться їхня з Вадимом розмова. Вони зайшли до кабінету Вадима. Каріна зручно вмостилася у кріслі навпроти столу Вадима і помітила, що Вадим залишив двері трохи прочиненими. Це трохи збентежило і насторожило дівчину, але виду Каріна не подала. Тим паче, вона не збиралася ні нападати на Вадима, ні зваблювати його… проста розмова.

Вадим всівся за стіл і почав активно робити вигляд, що працює з документами. Каріна зрозуміла, що їй знову доведеться робити перший крок.

-Ну як у тебе справи, Вадиме?

-Нормально!

-Як робота?

-Багато справ, як бачиш.

Каріна намагалася виглядати невимушено, посміхалася і змушувала свій голос бути якомога більш рівним та беземоційним. Останнє їй вдавалося найважче, голос весь час тремтів і хотілося зірватися на крик.

Вадим же намагався вдавати відстороненість і велику зайнятість. Давати задню Каріна не збиралася, тому і продовжувала діалог.

-Ну хіба можна так багато працювати, Вадиме?

-А що не так?

-А коли час для себе знайдеш?

-Навіщо? Мені і так добре!

-Але життя це не тільки робота.

-Не знаю. Повторюю, мені і так добре. Робота для мене головне!

В цей момент Вадим відірвався від паперів і уважно глянув на Каріну.

Дівчина весь час спостерігала за чоловіком і зустрівшись з ним поглядом, Каріна не розуміла, що було в його очах… Холод… Пустота…

-Вадиме, ти ж розумієш про що я запитую? – перейшла на крик Каріна. Але потім, згадавши, що двері  в кабінеті відчинені стишила голос.

-Вадиме, ти ж отримав моє повідомлення?

-Так, щось пригадую. Але я не зрозумів його зміст –сухо і байдуже відповів Вадим і знову поринув у свої папірці.

Каріна мало не закіпала від люті і готова була роздерти на мільйони дрібних шматочків і папери, і самого Вадима. Ледве себе стримуючи, Каріна наважилася на фінальний раунд.

-Вадиме, ми ж не маленькі. Ти все прекрасно розумієш.

-Розумію. Але ти теж доросла дівчинка, теж все розумієш. Робота головне!

Це стало останньою краплею для Каріни. Вона розуміла, що ось-ось розридається на очах у Вадима. А цього допустити вона не могла. Після стосунків з Максом, Каріна пообіцяла собі, що більше жоден чоловік не побачить як вона плаче. Сльози вже почали збиратися в кутиках її очей. Це мабуть, помітив і Вадим, бо на зміну байдужому погляду з’явилася якась стривоженість. Каріна розуміла, що їй потрібно швидко тікати. Вона схопила свої речі, глянула на Вадима:

 -Успіхів тобі… з Роботою! – і пішла так швидко, як тільки могла.

Вже опинившись на вулиці Каріна дала волю емоціям і розревілася. Дівчина погано пам’ятала як дісталася дому. Говорити ні з ким не хотілося. Єдине бажання – теплий душ, щоб змити з себе цей день і в ліжко під ковдру.

Уже в ліжку Каріна згадала, що не попрощалася з Вікою. Дівчина взяла до рук телефон, знайшла контакт подруги і коротко написала: «Поговорили… Він обрав Роботу!»

Каріна закрила телефон і провалилася у сон. Все, що зараз потребував її організм – це виспатися.

А далі? Що робити далі, Каріна вирішить трохи пізніше. Зараз на це немає ні сил, ні бажання.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍