Інесса Подгорецька - Кохання з іншого життя , Інесса Подгорецька

Через пару годин Каріна сиділа в своєму улюбленому кафе і прокручувала в голові події цього дня. Згадала, як залишила Вадима в машині, як піднялася в офіс і… зробила те, що вже давно мала зробити, те, чого вона так боялася, за що так довго трималася і що її так довго не відпускало.

Зараз вперше в житті Каріна відчула, що знайшла свою дорогу!

Каріна занесла заяву на звільнення, і як не вмовляв її генеральний, свого рішення вона не змінила, але погодилася відпрацювати два тижні і підготувати когось собі на заміну. Каріна вже давно мала це зробити, але боялася. Зараз же вона мала крила за спиною, а ще неймовірну круту пропозицію від іншої компанії. Каріна давно мріяла про цю роботу і тепер в неї з’явився реальний шанс. Досить жити в рамках. Прийшов її зоряний час.

Так, Каріні було шкода йти з офісу і залишати шалене тріо. Але подруги домовилися не зраджувати своїм традиціям: театр- середа, кіно у п’ятницю.

Це була перша сходинка до свободи.

Наступне, що зробила Каріна – це знайшла такий до болі знайомий контакт в телефоні і написала:

Можливо я не та, хто тобі потрібен

Можливо і ти не мій герой…

Але скажи, чого, коли зустрілись

Так серце тьохкало в обох?

Чого так погляди горіли?

Чого рука в руці тремтіла?

Чого так добре нам було?

Можливо доля жартувала?

Можливо ми не все змогли?

До щастя було зовсім близько…

Та в різні сторони пішли…

Каріна ще раз перечитала вірш і натиснула відправити. Вона знала, що Вадим усе зрозуміє. Так, він правий, Каріна і досі має до нього почуття, але…

Вона зрозуміла, що завжди буде для Вадима запасним варіантом. Так зручно. Він назавжди залишиться в її серці, але досить. Вона ніби вирвалася з мушлі, яка не давала їй можливості рухатися далі. І сьогодні Каріна зламала її і вирвалася на волю. Вона завжди буде його кохати, але це буде кохання з іншого життя!

Її роздуми перервав приємний чоловічий голос:

-Привіт. Я вже давненько за тобою спостерігаю і захотілося підійти, і пригостити кавою. Щось в тобі є таке п’янке…

Каріна уважно глянула на співрозмовника. Перед нею стояв високий світловолосий чоловік з неймовірно добрими і красивими очима та щирою посмішкою. Схожий був на військового. Чомусь Каріні так здалося. Дівчина посміхнулася:

-Цікавий підкат. Давно мені таке не говорили. Радо вип’ю з тобою каву.

-Я Алекс.

-Каріна. Дуже приємно.

-Мені приємніше в тисячу разів – посміхнувся Алекс.

-Так, досить вганяти мене у фарбу. Я шаріюся.- так по дитячому відповіла Каріна.

-Вибач, я давно цього не робив. Спочатку війна, потім не до цього… Тому і забув, як знайомитися з красивими дівчатами.

І знову Каріна спіймала себе на думці, що її інтуїція її не підвела – військовий.

-Все, ок. В тебе прекрасно виходить – підбадьорюючи відповіла Каріна.

Щось в цьому чоловікові змушувало її почуватися легко і невимушено, і це дуже імпонувало дівчині.

Ці двоє сиділи і пили каву, розмовляли про все. Їм було цікаво разом.

І Каріна раптом зловила себе на думці, що правду кажуть «Після крапки, життя починається з Великої Літери!» З Літери «А»…

Кінець

Кінець