Дроянда - Кохання за сценарієм (але не за її), Дроянда

Аня сиділа в кафе з Микитою, розглядаючи нові ідеї для сценарію, коли Костя несподівано підійшов до їхнього столика. Він сів поруч і одразу ж подивився на Микиту з цікавістю.

— Ну що, працюєте над черговим шедевром? — запитав він з усмішкою.

Микита кивнув, але Аня помітила, як він на мить замислився.

— Ми намагаємося придумати щось нове. І, до речі, Костю, твоя думка про деякі моменти буде дуже корисною.

— О, не кажи, що тепер я теж в сценаристи? — пожартував він.

Аня засміялася.

— Ти ж знаєш, що завжди можеш поділитися своїми ідеями. Це допоможе, а ми з Микитою вже зрозуміли, що працюємо над чимось незвичним.

— Це має бути не просто ще один стандартний сценарій про кохання. Я хочу, щоб було більше емоцій, — сказала Аня, дивлячись на обох хлопців.

Костя приготувався до серйозної розмови.

— Так, ми з Валерією плануємо нову кампанію, і мені цікаво, як це поєднується з вашим проектом. Вона може допомогти з ідеями. Всі ці бізнесові історії можуть стати дуже захоплюючими в контексті сценарію.

Аня поглянула на Микиту, ніби питаючи, чи погоджуються вони з цією ідеєю.

— А що ти думаєш, Костю, про те, щоб зробити нашу героїню більш... рішучою в бізнесі? Це могло б бути цікаво, правда?

Костя посміхнувся.

— Я б сказав, що це навіть дуже актуально. Ти ж хочеш показати не просто романтичну історію, а справжню жінку, яка змінює правила гри.

Аня засміялася.

— Ідеальний початок. Ось чому мені подобається працювати з вами, хлопці.

Микита обняв її плечі, коли помітив, що вона почала виглядати більш впевненою. Він знав, що ці ідеї не просто збагачують їхній сценарій, але й допомагають їй відчути нову хвилю енергії.

— Отже, — Аня підняла погляд, — що якщо додамо більше моментів, де героїня не просто кохає, але й бореться за свою мрію? Може, навіть ці моменти повинні бути більше емоційними.

— І ми ще не придумали, як розвиватиметься її кар'єра, — додав Костя. — Зробимо так, щоб вона відчувала складність у тому, щоб знайти баланс між коханням і своєю професією.

Аня посміхнулася.

— Тепер це має сенс. Микито, ти бачиш, як ми можемо включити елементи з нашого життя у цю історію? Як вона розвивається, як стосунки змінюються?

— Так, я це бачу. І я бачу це саме в тобі.

Ці слова були простими, але вони значили дуже багато для Ані. Вона посміхнулася і зрозуміла, що з Микитою все може бути інакше.

Вечір закінчився, коли Аня знову залишилася на самоті з думками про нові ідеї для сценарію. Вона усвідомлювала, як важливо мати на своєму боці не лише друзів, а й людей, які підтримують тебе на кожному кроці. Сьогодні вони були ближчими, ніж будь-коли.

Аня саме сідала у своєму улюбленому кріслі, коли її телефон задзвонив. Це була Даша. Вона завжди дзвонила, коли мала щось важливе сказати або ж коли просто хотіла поділитися новинами.

— Привіт! — Аня підняла слухавку з усмішкою. — Як справи?

— Привіт, Аня! Слухай, мені треба з тобою порадитись, — сказала Даша, її голос звучав трішки знервовано. — Я ось подумала, може, зустрінемося? Маємо поговорити про щось дуже важливе.

Аня одразу насторожилася. Коли Даша так говорила, значить, справи серйозні.

— Звісно, — відповіла вона, — де і коли?

— Можеш приїхати до мене додому? Я тут одній все це обмірковую, не можу зрозуміти, як діяти.

Аня кивнула, хоча Даша не могла її бачити. Вона знала, що якщо Даша попросила зустріч, значить, це не просто плітки чи звичайна розмова. Щось важливе сталося.

— Окей, я буду через 15 хвилин.

Даша розв'язала якусь проблему, про яку Аня ще не здогадувалась, але відчувала, що це може змінити хід її планів. Вже не раз вона допомагала Даші з різними ситуаціями, і тепер, мабуть, їй самому знадобиться підтримка.

Аня залишила телефон і швидко встала, спішно збираючись. Микита, який сидів поруч, помітив, що вона виглядала серйозною.

— Що сталося? — запитав він.

— Даша зателефонувала. Вона хоче, щоб я приїхала. Щось важливе, — відповіла Аня, кидаючи швидкий погляд на Микиту.

Микита, хоч і не встиг зрозуміти всієї ситуації, відчув, що Ані потрібна підтримка.

— Тобі краще йти, — сказав він. — Все буде добре, не хвилюйся.

Аня посміхнулася йому вдячно. Вона швидко вийшла з квартири, думаючи про те, що зараз чекає на неї.

Даша була вже вдома, чекаючи на Аню. Вона виглядала розгублено, як завжди, коли справа ставала важкою. Аня сіла поруч на диван і уважно подивилася на свою подругу.

— Що сталося? — запитала вона, намагаючись зберегти спокій.

Даша важко зітхнула і подивилася на Аню.

— Це стосується мого хлопця, Олександра. Я не знаю, як діяти. Він хоче серйозних стосунків, а я не впевнена, чи готова до цього. Я навіть почала сумніватися, чи ми взагалі підходимо один одному...

Аня обережно взяла її за руку, намагаючись заспокоїти.

— Зрозуміло... Тобі потрібно все обміркувати, Даш. Я тут, щоб підтримати тебе, але рішення все одно за тобою.

— Так, я знаю, — зітхнула Даша, — я просто не хочу зробити помилку, а відчуваю, що зараз не можу розібратися в своїх почуттях.

Аня посміхнулася і відповіла:

— Ти завжди робиш правильний вибір, навіть якщо не відразу все розумієш. Я впевнена, ти знайдеш вихід.

Даша глибоко вдихнула, намагаючись заспокоїтись.

— Дякую, Аня. Ти завжди так підтримуєш... Ти навіть не уявляєш, як це важливо для мене.

Аня кивнула, все ще тримаючи її руку.

— Всі ми інколи сумніваємося, але головне — не боятися зробити крок уперед.

У цей момент Аня зрозуміла, що дружба з Дашею — це не просто підтримка, але й важливий аспект її життя. Вона завжди буде поруч, коли найнеобхідніше.

Аня зайшла до квартири Микити, все ще обдумуючи розмову з Дашею. Вона зняла куртку, кинула її на стілець і одразу пішла до ноутбука.

Микита лежав на дивані, гортав телефон і ледве підняв на неї погляд.

— Ну, як там? — спитав він, скоса дивлячись на неї.

Аня глибоко вдихнула й опустилася на стілець.