Олена Вал - Різдвяні історії, Олена Вал

Розділ 5

     Через два роки, на Різдво, у будинку Галини Михайлівни зібралася вся родина. Стас за цей час відкрив власну автомайстерню, і Андрій, завершивши навчання, часто допомагав брату з бізнесом. Стас не полишив своєї допомоги військовим, йому дуже часто привозили понівечені автівки для відновлення. Світлий та затишний будинок наповнювався ароматом святкових страв, які Галина Михайлівна приготувала разом із кумою Людмилою.

— Бабусю, ти все так гарно прикрасила, — сказав Андрій, розглядаючи ялинку.

— Цього року все виглядає навіть краще, ніж у нашому дитинстві.

— Дякую, любий, — відповіла Галина Михайлівна. — Але знаєте, кого мені дуже не вистачає? Діда Миколи і вашої мами Наталі. Вони завжди так любили Різдво.

Усі на мить замовкли, згадуючи тих, кого втратили через коронавірус у грудні 2021 року. Стас підійшов до бабусі й міцно її обійняв.

— Бабусю, вони завжди з нами, у наших серцях, — тихо сказав він.

        Святкову атмосферу оживив дзвінок у двері. Стас відчинив і впустив у дім свою дівчину Оксану. Це було їхнє перше спільне Різдво.

— Бабусю, познайомся, це Оксана, — з гордістю представив її Стас.

— Ми вже кілька місяців разом, і я подумав, що вона має стати частиною нашої родини.

Галина Михайлівна з теплотою обняла дівчину.

— Ласкаво просимо, Оксаночко. Різдво — це час для родини, і я рада, що ти тепер частина нашої.

     Усі сіли за святковий стіл. Людмила та Любов допомагали подавати страви, а Володимир розповідав веселі історії з минулого. Будинок наповнювався сміхом і щирими розмовами. Галина Михайлівна дивилася на своїх близьких і відчувала, що, незважаючи на всі труднощі, життя триває і приносить нові радості та надії.

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍