Vladyslav Derda - Людина у човні, Vladyslav Derda

5. Лист від друга 

Лист від друга 

Моє тіло боліло, як би там не було але за три роки я все ж трохи розслабився. Проте це аж ніяк не вплинуло на результат, я переміг вчора. Було цікаво, я знову відчув смак перемоги і величі, натовп радів моєму поверненню і легкому шоу, що я влаштував для них, але найбільше моїй перемозі радів Бебіт. Воно й не дивно, адже саме він хоче мати свого власного чемпіона, щоб заробити ще більше грошей і слави. 

Я не став обманювати Емілі і розповів їй усе. Хоч я і несказав їй одразу, та все ж вирішив розказати усе як є. Вона була засмучена і не підтримала моєї ідеї повернутись до рингу, але мені вже нікуди було подітись. Домовленість з Бебітом вступила в силу вчора вечором, тому вороття для мене немає. Навіть гроші, які я зароблю для нас, не стали тою вагою, яка б схилила її до мого рішення, вона була проти. В той момент вона дивилась на мене своїми ніжними очима, що видавали сум, лише тоді я зрозумів, що попри усе я не подумав про неї і її почуття.

Моя дружина попри усю важку ситуацію в якій ми опинились не обрала гроші, волівши працювати вночі лише б підтримати мене і проявити свою солідарність зі мною. Вона любила мене більше ніж я її, адже через мене вона опинилась в цьому жахлихову становищі в цьому хаосі і через мене йшла на роботу вночі. До того ж її терпіння і підтримку я проміняв на октагон, навіть не обговоривши з нею своє здається потрібне, але досить безглузде рішення.

Лише тоді мені стало зрозуміло, що я помилився, я образив свою дружину, я зруйнував її таку терплячу довіру до себе. Попри усі мої старання і намагання я зрозумів, що я не такий хороший чоловік на якого заслуговує ця добродушна і любляча красуня.

Так я думав про неї і сім'ю, щоб покращити їхнє життя, але боявся признатись, що насамперед думав про себе, адже люблю ринг. Знову я вплутав її в ці безсонні ночі і подальші проблеми, якщо я знову відмовлюсь виконувати чиїсь накази. Знову я наражаю її на небезпеку, знову я граюсь з вогнем, знову я повернувся в минуле.

Емілі почала збиратись на роботу, я намагався її відмовити, але було марно. Вже зібравшись, вона була розчарована і серйозно налаштована, щоб піти і працювати цієї ночі. Навіщо їй прибирати оті офіси вночі, якщо я приніс частину свого відсотку за перемогу в готівці? Мабуть вона боялась цих грошей, або просто відвикла від таких сум, але ні причина була занадто простою ніж міг збагнути мій розум. 

Моя Емілі стала дорослою, справжньою жінкою і матір'ю двох прекрасних діток, а я все ще залишився в середини ображеним хлопчиськом, який знову виріш усім довести, що чогось вартую. Та попри усю свою амбіційність я вартував всього лише кілька сотень за поєдинок і всього тисячу за перемогу.

Вона залишила мені смачну вечерю, сьогодні запечена картопля була особливо смачною, адже на перший аванс, я кууп трохи свіжого м'яса. Я почав вечеряти, а вона збиратись на роботу, коли вона зібралась, то підійшла до мене і поставила на стіл лист адресований мені.

- Ледь не забула! - промовила Емілі.

- Це Мені?

- Так це тобі! 

Дружина передала мені листа. Яким же було моє здивування, коли я побачив від кого воно. Лист був надісланий мені, від мого старого друга Джошуа. Звісно я неаби як здивувався, адже не бачив його вже довгий час. Поцілувавши і обійнявши Емілі, яка відправилась на роботу, бо мені такиі не вдалося її відмовити, я залишившись з Давидом і Натаном вдома. 

Мені вже не терпілось поринути в спокій і відкрити листа, надісланого мені від Джошуа. Залишивши малечу наодинці з мультфільмами я кинув своє тіло в зручне крісло і увімкнувши лампу для кращого бачення відкрив його, розгорнув і почав читати.

"Моєму дорогому другу"

"Щиро вітаю тебе мій дорогий Матіас. Я вже не пам'ятаю скільки минуло часу, як востаннє бачив тебе, але я все ще пам'ятаю про тебе і знаю, що тобі зараз приємно читати ці слова. 

Багато чого я вже забув, але я не забув про тебе, я памятаю, яким веселим і щасливим було наше дитинство. Скільки ми з тобою пережили пригод, скільки знайшли всього цікавого і відкрили нового для себе і скільки витратили на це все часу. Можна втратити і витратити час, але не забути його і не позбавити його подальшого впливу на наше життя"...

Вперше за довгий час я усміхнувся, не вимушено, а справді щиро, ця усмішка була щирою, справжньою, живою. Я одразу згадав наше дитинство, усі наші пригоди, наш притулок, і всі події, які там були, усе що навіювало безтурботність і радість, хоч і не без присмаку смутку.

Мені здалося, що глиба льоду в моєму серці заворушилась, торкнулась на місці так, що розпустила від себе рівномірні хвилі в навколишній океан холоду. Джошуа був моїм найкращим другом дитинства, мабуть це єдина людина, яку я міг назвати справжнім другом, адже їх не так вже й багато в житті.

..."Вибач, що не писав раніше, що все ніяк не знаходив часу для кількох дружніх слів. Матіас мені надзвичайно прикро, але я виправляюсь цим довгим посланням, тому пишу тобі власною рукою, зібравшись з думками.

Якщо тобі цікаво, чим я зараз живу, то я відповім тобі, що в мене чудове життя, і я не пишу це щоб похвалитись перед тобою, але, щоб поділитись з тобою чимось надзвичайно важливим. Надзвичайно важлива річ, яка може змінити твоє життя, якщо ти повіриш у те, що буде написане мною далі"...

Мабуть старина Джошуа знайшов скарб, і хоче з ним поділитись, подумав я собі і посміхнувся. Бажання пригод ніколи не могло залишити його в спокої, воно постійно підштовхувало до все нових подорожей.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍