Vladyslav Derda - Людина у човні, Vladyslav Derda

- А що ж гроші? Нічого не варті, це сміття якого у мене вдосталь, для мене гроші мають ціну коли я можу купити людину, лише тоді те папірове сміття чогось варте!

- А якщо він так само зробить і з тобою? Якщо не стане виконувати того, що хочеш ти?

-  Я розумніший за Бернста, я не стану змушувати його робити щось, що хочеться мені, він зробить саме те, що хоче зробити сам! - Бебіт посміхнувся заспокоївши допитливого поплічника.

- А він, неодмінно захоче помститися Барнсту! -  здається Бебітів друг второпав його геніальний план.

- Ну звісно, головне створити ілюзію, що людина сама цього хоче, тоді вона піддатливіша за найсмиреннішу тваринку, яка виступає у цирку за їжу. Правдивішим за правду може бути  тільки брехня, головне щоб людина повірила у неї. Людина за людиною, душа за душею, сотні, тисячі, сотні тисяч, мільйони, імперія будується на людях і брехні. Запам'ятай, наша імперія - не може існувати без людей і обману, а обманутим людям потрібні ми - їхні ідоли, нам потрібні люди, бо без них ми не зможемо бути тими, ким хочемо бути!

- Мене хвилює ще дещо. Ти підписав з ним контракт? 

- Ні, наша домовленість на слові і я знаю, що йому нікуди подітись! - запевнив Бебіт.

- Справа твоя! - застережливо промовив голос.

- Не переймайтеся ви так моїми грішми, усі гроші я перераховуватиму йому на окремий рахунок. Отже, поки він не зробить те для чого його взяли, він не отримає свого повного і найбільшого заробітку, якщо взагалі отримає! - промовив про себе Бебіт.

- Починається! - звернув хтось їхню увагу до того, що відбувалось в октагоні.

Противник Матіаса увійшов до октагону і двері клітки зачинились, рефері дав сигнал про початок поєдинку, відлік часу був запущений...

Мій супротивник, тим часом, намагався з'їдати мене поглядом, його здоровенні руки й широкі плечі бажали пройтись по мені, як танк по бляшанці з під газованого напою. Коли Кеннні оголосив про початок поєдинку зал заревів, і свист оглушував усе навколо, мій опонент посміхнувся жахливою усмішкою так що мені захотілося стерти її з його обличчя бо вона легко могла принести кому-небудь справжню психологічну травму. 

Гонг прозвучав і ми кинулись на зустріч одне одному, я зайняв центр рингу, щоб в нього залишилось менше простору для маневрених атак. Він намагався джебити, але я пильно спостерігав за його лівою рукою, тоді він спробував просто помахати нею вдаючи, що хоче дати мені ляпаса. Його тупа посмішка нікуди не зникала, відморозок тай годі, думав я, але не забував що мені за найближчі кілька хвилин потрібно відправити його спати.

Коли він розмазався здоровенними руками і його могутні плечі заворушились, я вдавано відступив з центру рингу, щоб віддати його йому і тут зал заревів з дужчою силою, а свист міг легко розбудити давно мертву людину. Він кинувся на мене зі шквалом ударів, які хотіли прибити мене, як здоровезні молоти, ледь не зачепивши мене і не рознісши мою голову. Все ж йому вдалось зачепити мою скроню і я відчув усю неприборкану силу цього бійця, більше пропускани було недопустимим, бо бій точно закінчився б в той самий момент. Попри одне добряче попадання, я все ж відійшов від його атаки і коли він захекався на секунду я провів свою контратаку.   

Швидка двійка і удари колінами прийшлись туди куди треба, він намагався закрити обличчя, але я не зупинився. Не можна було дозволити собі пропустити удар від такого тельбуха, бо справді можна було позбутися голови, аивона мені ой як ще потрібна. Я вирішив його трохи отуманити ударами колін і тримати на відстані, щоб знесилити ударами ніг, а в цьому я добре розумівся. Тож після серії колін я не став відсилати його в нокаут, хотів трохи погратися ще, мені сподобалось знову бути тут. 

Коли він відступив в протилежну сторону в притул до клітки, я просто зупинився і не став його добивати, розриваючи публіку на шматки. Усім вже стало зрозуміло хто тут переможець, але я хотів, щоб усе було ефектно, жаль тільки тут не вистачала камер, іа я не був актором бойовиків. Його розсічена брова і підпухла губа викликали у нього шок, коли із них виступила кров. Я бачив як він знову дивитися на мене поглядом хижака, але він так і не зрозумів, що хоч він і хижак, проте хижак наткнувся на мисливця. Моя рука зробила жест, даючи зрозуміти, що я не бігатиму за ним, хай сам підходить і він пуслухався, скрикнувши диким криком знову пішов вперед з більшим натиском.

Коли хижак підійшов на потрібну відстань у своєму гніві, я зустрів його потужним ударом ноги в живіт, або ж - юпчагі. Він болісно припав на коліно, але не затримуючись в тому болісному положені, все ж поспішно підвівся. Коли він підвівся я наніс швидкий хайкік, від чого він сильно похитнувся, я думав це нокаут, але він був досить міцним здорованем, що цупко тримався на нагах. Я наблизився до нього одразу після хайкіку і зробивши перший крок правою ногою, провів кілька ударів у вже слабкий і болючий корпус та дих, тим самим змусивши його віддати останні сили на блок, яким він намагався захистити свою грудну клітку. Він відволікся на мої удари в корпус, а я рівно в той момент здійняв своє коліно лівої ноги і наніс противнику вбивчого, а головне неочікуваного удару в голову. 

Він впав на ринг, як падає повалене дерево створюючи страшний звук, від свого падіння, що розганяє навколо свого падіння усе живе. Усе було закінчено, публіка шаленіла, а я поскорше хотів забратися з цього рингу, попри тріумфальне повернення і чудову перемогу мені чогось було не до святкування. Знайшовши поглядом Бебіта, що сидів на найвиднішому ложі, я просто подивився на нього без жодних емоцій, а він задоволено посміхався мені і радів моїй перемозі, яка звісно де-факто була його перемогою.