Anku Whitefox - Травнева сніжинка, Anku Whitefox

І як би сильно його не воротило од цих вправ, він тренувався навіть удома. Адже приниження, яке з’являлося, коли не просто хтось, а високий Страж, годинами спостерігав його невдачі, було гіршим за все. У незворушному погляді майстра йому вбачався німий докір.  

Настав один із тих постійних, неприємних ранків. Юкі стояв перед дверима, змушуючи себе відчинити їх, але рука не слухалася. Нумо же, вмовляв він її. Чим раніше почне, тим швидше буде вільний. Тим більше, панові Рену навряд чи сподобається його запізнення. Повільно, двері прочинилися, відкриваючи смужку сонячного світла. Майстер Рен одразу ж повернувся до нього.  

― Доброго ранку, Юкі. Сьогодні я збирався дати тобі нове завання.  

Його серце підстрибнуло. Невже зі вправами покінчено? 

― Звісно, відповідно нашої поточної теми. 

Настрій знову опустився. Авжеж, усе не могло бути так просто. Та йому стало ще гірше, коли майстер підняв три різнокольорові м’ячики.  

 ―  Я кидатиму їх у тебе, ― пояснив він. ― При тому чорний м’яч ти маєш завжди ловити, червоний ― відбивати, а від синього ― ухилятися. Поки що обійдемося двома за раз. 

У Юкі при уявленні завдання щось обірвалося всередині. Відповідно його очікуванням, те виявилося складним. На початку він просто нещадно плутався.  А потім, якщо комбінацію ухилення та відбивання йому навіть вдалося пару разів виконати, то з ловінням все було погано. В разі, коли воно йшло другим, Юкі не встигав на ньому сфокусуватися. А коли першим, і він примудрявся зловити м’яч, то наступний обов’язково прилітав у нього.  

Вправа виснажувала більше за попередні. В один момент Юкі так втомився, що просто застиг, поки в нього вдарилися два м'ячі. Це була ненавмисна бездіяльність, однак після перерви він збагнув, що це непогана ідея, і повторив це ще кілька разів. На останній з них майстер зауважив його поведінку, на його обличчі показалося невдоволення. Юкі злякавшись, повернувся до сумлінного виконання.  

Наприкінці уроку, що, вкотре здавалося, тривав вічність, майстер покликав його на розмову. Юкі зіщулився, очікуючи догани. І не помилився.  

― Ти ж навмисно сьогодні просто стояв, чи не так? 

― Так, ― понуро пролунала його відповідь. 

― Це було дуже негарно. Негарно й нечесно. Ти навіть не спробував попросити трохи відпочинку. Чому? 

― Я... я боявся. 

― І тому ти вирішив у відповідь на мої зусилля проігнорувати їх, сподіваючись, що я не помічу? ― осуд в голосі майстра ошпарив Юкі, наче кип'яток. Знаєш, нечесність ― дуже небезпечна для Стражів річ. Уяви, якби вони тільки вдавали, що борються з чудовиськами и та злочинцями. Що б тоді було з людьми?  

― Вони б... лишилися без захисту.  

― Гірше. Вони б лишилися без захисту, думаючи, що мають його.  

― Мені дуже шкода. 

Майстер Рен кілька секунд на нього дивився, затим продовжив уже м'якішим тоном: 

― Я помітив твій настрій останнім днями, Юкі. Розумію, тобі може бути важко, але знай: труднощі ― невід'ємна частина життя Стражів. І чим швидше ти до них звикнеш, тим краще. Особливо, якщо збираєшся стати видатним Стражем. 

― Але якщо я не хочу бути аж таким видатним? ― Юкі сам собі здивувався.  

― Чому?  

Він не очікував цієї думки, але тепер йому не хотілося мати багато труднощів.  Юкі краще пожертвував би успіхом, якщо жити тоді було б легше. Що він і пояснив майстрові. У відповідь той поблажливо всміхнувся. 

― Зараз в тобі говорять слабкість і страх, ― повчально сказав він. ― Це неправильні думки, які, втім, можуть з'являтися у всіх. Але їх просто треба відганяти. Бути сильним, досягти високої майстерності, займатися важливу роботу та стати гідним своїх предків ― найбільша мрія всіх Стражів. І твоїх батьків у тому числі, але їм не вистачило для цього сил. А в тебе є чудова можливість її здійснити. Твої вміння в такому юному віці можуть означати, що сама Доля обрала тебе, аби бути видатним. Тож не впусти свій шанс.  

Юкі, уважно слухавши весь час, опустив погляд.  

― Так, майстре.  

Пан Рен продовжив говорити уже цілком буденно.  

― Останнім часом я давав тобі здебільшого фізичні вправи, щоби трохи підтягнути твій контроль тіла.  Тобі ще потрібно багато з цим працювати. Тому, хоча на подальших  уроку ми повернемося до минулих тем, ці завдання також будуть. 

На наступне заняття Юкі крокував замислено. Він не міг зрозуміти, чи бажає того ― стати дуже успішним, робити надважливу роботу. Проте якщо пан Рен каже, що його сумніви зараз неправильні і тимчасові, що всі Стражі хочуть бути видатним, то він, напевно, бажає того самого. Якщо, за словами майстра, Юкі має прагнути великої сили, значить, він старатиметься. До того ж, йому не хотілося розчаровувати батьків чи саму Долю. І хоча, незважаючи на дар, Юкі все ще не почувався надто особливим, можливо, згодом усе зрозуміє.